Волейбол, кухня, плани на дитину: як живе Володимир Шанайда з Тернополя після втрати обох ніг на війні
34-річний Володимир Шанайда з Тернополя служив помічником гранатометника в 25-му окремому штурмовому батальйоні. У серпні 2023 року під час виконання бойового завдання біля Роботиного його підрозділ потрапив під мінометний обстріл.
“Мене склало в ножиці – праву ногу вивернуло, а ліву посікло осколками. Хлопці наклали турнікет, але евакуювати мене було неймовірно важко: 6 км по замінованому полю під обстрілами. Ми вже попрощалися з життям”, – згадує ветеран.
До запорізького госпіталю його доставили лише через 14 годин. Втрата крові призвела до клінічної смерті – лікарям вдалося “завести” серце після 8 хвилин реанімації. Але обидві ноги довелося ампутувати.
Життя після травми: спорт, побут та нові цілі
Протягом року реабілітації у Вінницькому військово-медичному центрі Володимир:
-
Навчився грати у волейбол сидячи – тепер тренується щодня і мріє створити подібну команду в Тернополі;
-
Відновлюється на тренажерах – віджимається на руках, плаває в басейні;
-
Повністю самостійно веде домашнє господарство: готує, прибирає, миє посуд.
“Я пересуваюся на руках – на колясці в нашій 24-метровій орендованій квартирі просто немає місця. До туалету “застрибую” з табуретки”, – сміється ветеран.
Підтримка дружини та плани на майбутнє
Дружина Марія стала його опорою: “Він такий сильний! Готує краще за мене – я тепер на роботі спокійна”. Подружжя збирає документи для отримання квартири – за законом, інваліди війни мають право на житло без черги.
А головна мрія – дитина: “Моя дружина пройшла весь цей шлях зі мною. Вона заслуговує не лише на те, щоб її носили на руках, а й возили на колясці – як я”, – говорить Володимир.
P.S. Історія Володимира – про мужність, яка не залишає місця відчаю. Навіть коли життя “склало в ножиці”, він знайшов сили не лише піднятися, а й допомагати іншим ветеранам повірити у себе.
