Чому тернополяни “літають” уві сні та не повинні дарувати дівчині квіти – дослідження Лілії Мусіхіної

У Тернопільському центру комунікацій гостювала відома тернопільська «відьмознавиця» Ліля Мусіхіна. Нещодавно ми розповідали про те, над чим працює дослідниця та деякі секрети української магії. Детальніше про  найцікавіші факти, дослідниця розповіла у розмові.

– Лілю, що означає падати у сні?

– Я впевнена, що кожному снить що ви або літаєте, або падаєте. Правда? З точки зору еволюційної теорії ми сформувалися як вид 200 тис. років тому. А до того ми протягом довгого часу лазили по деревах і мали хвостики, відповідно могли підстрибнути і полетіли. Тоді був страх не долетіти, або перелетіти. Ось він й живе до сих пір у нашій підсвідомості.

– Ви спілкуєтеся з людьми, які займаються магією?

– Спілкувалася. Проте мене цікавить рецепт явища, а не як ставляться до цього люди. Часом вони розказують якісь заклинання, але є етика, тому прошу дозвіл на використання цих речей. Скажу тільки, що їх хати нічим не відрізняються від звичайних, і часто їм не прийнято брати гроші.

– А крім магії, якісь явища вивчаєте? Можливо, чупакабру?

– Це трішки не до мене. Зараз якраз іде момент виведення нового міфу. А от чупакабру будуть аналізувати як явище років через 50.

– А тема вовкулаків?

– Я намагалася прослідувати це явище. Наприклад, по усьому світі вовкулаки вважаються негативними персонажами, а в Україні – позитивні. У наших історіях зберігалися легенди про перетворення на вовків навіть цілого війська, а характерники вміли обертатися на яструбів, вовків. І навіть сама назва Хортиця що означає? ХортИця.

–  Як ви ставитеся до забобонів?

– Я їх вивчаю. Адже підґрунтя забобонів – це прояв колективного несвідомого. Незважаючи, як ми до того ставимося, ми це повторяємо за матерями-бабусями. Мені, дай Боже, дослідити деякі пласти нашої культури й у харчуванні. Цікаво ж, чому ми їмо сало, а сирого м’яса – ні. Або чому смакуємо кролика, а щура не їмо? До речі, щура їли донедавна, тільки відмовилися, бо він переносив чуму і також це істота пращурів.

– На весіллях кидати нареченим букет можна?

– Його не можна кидати, адже він є оберегом, його треба зберігали за образами. Адже освячують його у церкві, могли у ньому купати дітей. А будь-яка неповага до букета – це неповага до нареченого. А от пити з туфлі нареченої – найвища повага до молодої. Та й взагалі, українкам не дарували квіти, бо це цінністю не вважали. Дарували стрічки, перстні, чоботи.

Мар’яна Зварич, Новини Тернополя “Погляд”