Колапс гідності у Тернополі
***
– Та всесезонні то шини, – толкує сусід, дядько Іван, пенсіонерові, який йде повз, допоки відкопує свій Ланос. Понеділок, я веду малого в школу.
– Хех.. всесезонні – не зимові, – каже старий.
– Будуть гроші, будуть і літні, і зимові, – з вірою в те, що колись таке буде, відповідає захеканий сусід.
***
– Падають, бо не підготувались ні морально, ні матеріально. Не перезулись люди, – в той же понеділок пояснює на камеру кількість травмованих лікар із травмпункту.
***
Ми з Сергієм йдемо пішки з Центру на Східний. Середа. На зупинці до безкоштовного тролейбусу біжить бабуся. В туфлях! В ТУФЛЯХ! В світло-коричневих туфлях, в темних товстих носках. Я добре запам’ятала колір кожної речі, бо так придивлялася, ніби не вірила очам.
***
– Я даю їй шість гривень, а мені так стидно, – розказує друг Ігор, який приїхав місяць тому з Німеччини, про фіз.процедуру в одній з наших лікарень.
– Чому стидно? – питаю я. – Стидно давати хабар?
– Ні, стидно, що вона просить 20 центів.
***
Не зможуть українці відчувати себе гідними людьми, допоки будуть босими(
Коментарі вимкнені.