Небезпечні маршрутки: хто нас возить?
Машрутки вже стали звичним явищем в житті українських міст. Щодня аби дістатися до роботи чи на навчання ми користуємося цим видом транспорту, однак мало хто з нас замислюється над тим, чим може закінчитися ця поїздка.
Навіть якщо не дивитись офіційну статистику, достатньо переглянути кілька випусків телевізійних новин, щоб зрозуміти – саме маршрутки частіше за інший громадський транспорт стають “героями” ДТП, причому часто – їх винуватцями.
Як повідомили “Українській правді. Життя” в Державтоінспекції, з початку року в Україні з вини водіїв автобусів зареєстровано 158 ДТП. В них загинули 16 людей та ще 320 отримали поранення. Причому водії відбулися малою кров’ю – до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху притягнуто більше 39 тис. водіїв автобусів, у тому числі 241 за керування в нетверезому стані. Рішенням судів 34 водіїв позбавлено права керування.
Не менш показова статистика і в столиці. За даними столичного управління ДАІ, з початку року поточного року за участю автоперевізників у Києві скоєно 30 (у минулому році – 55) ДТП, в яких одна людина загинула (у 2010-му – 6) та 30 (у 2010-му – 84) травмовано. З вини водіїв пасажироперевізників Києва станом на 1 липня 2011 року скоєно дев’ять ДТП, в яких одна людина загинула та 13 – отримали травми.
Також у червні столична ДАІ зафіксувала 3 800 порушень законодавства з боку водіїв автобусів. Найбільш розповсюдженими стало відхилення від встановленого маршруту, порушення правил зупинки під час висадки пасажирів та перевищення швидкості. Ба більше – 85 водіїв виходили на маршрут без необхідних документів, а 14 взагалі сіли за кермо в нетверезому стані. Однак покарання за ці порушення – ті самі адміністративні протоколи.
За даними ДАІ, частіше за усе водії, в погоні за грошима перевищують швидкість і зупиняються, де заманеться. Водії зізнаються – про обережність на дорозі забувають, бо в кожного є план – в день мають заробити орієнтовно тисячу гривень залежності від маршруту. Тому і поспішають, аби підібрати якомога більше пасажирів.
Також в ДАІ нарікають на те, що часто водії сидять за кермом по півдоби без відпочинку. Юристи кажуть, що за процедурою водії кожного ранку повинні проходити медогляд – лікар має дати висновок, що водій тверезий і відпочив, тож може сідати за кермо. Однак самі водії визнають, що ця процедура перетворилася на формальність, медогляд проходять одиниці, а за кермо сідають вже втомлені, бо попередня зміна закінчилася пізно, а нова почалася рано. Таким чином, іноді водій може працювати по 10 годин без перерви. Про обережність і уважність годі і говорити.
Ще одна проблема українських маршруток – відсутність кондуктора. Виходить, що водій має слідкувати за дорогою і одночасно давати здачу. Юристи навіть жартують, що в результаті еволюції у водія з’явилася третя рука. Але стає зовсім не смішно, коли така “універсальність” водіїв стає причиною аварій та загибелі людей.
Порушували, порушують і будуть порушувати
Втім, в Асоціації приватних перевізників “Столиця” усі звинувачення відкидають. За словами її очільника Валерія Липецького, правила порушують усі водії, а не тільки водії маршруток. “Маршруток в Києві в рази менше, ніж автомобілів. Тож якщо говорити про відсоток порушень, то їх буде ще менше”, – каже він.
Липецький зазначає, що окрім людського фактора на якість перевезень вливає і технічний стан автобусу: “Машина зношується, треба вчасно робити ремонт, міняти запчастини. Однак зараз на це немає грошей. При діючих тарифах і цінах на паливо дуже важко підтримувати нормальний технічний стан машини, а від цього залежить безпека”.
Водночас представник перевізників зауважує, що їздити зараз в маршрутках стало безпечніше, а загальна кількість порушень і постраждалих в ДТП за участю маршруток, в цьому році у порівнянні з минулим зменшилась.
“10 років тому їздити в маршрутках було набагато небезпечніше, ніж зараз. Тоді були зовсім інші машини. Зараз і ми, і ДАІ працюємо над покращенням якості перевезень. Тож рівеньбезпеки перевезень підвищується”, – стверджує Липецький.
Заборонити усіх
Однак юристи налаштовані менш оптимістично. За словами адвоката Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олега Веремієнка, в його практиці було кілька справ, героями який були постраждалі в ДТП за участю маршруток. Такі дорожньо-транспортні пригоди відбуваються тому, що фактично перевізників ніхто не контролює, а законодавство застаріло і дозволяє перевізникам порушувати та уникати покарання, заявив він “Українській правді. Життя”.
Адвокат згадує кілька справ з практики. Суди по них тривають вже кілька років. “У нас суди – найвищий пілотаж. Треба багато свідків, експертиз, це дуже тривала за часом і грошима процедура. Тож в суди українці, які стали жертвами ДТП за участю маршруток, звертаються не часто”, – каже Веремієнко.
Єдиний вихід з ситуації він бачить в кардинальних мірах: “Якщо на маршрутки немає жодної управи, їх треба заборонити і вигнати з міста”.
Що робити після ДТП?
Усім постраждалим юристи радять для початку зібрати докази, що вони перебували в маршрутці під час ДТП.
“Треба мати докази, знайти свідків, які підтвердять, що постраждалий був у цій маршрутці. Це можуть бути пасажири, талон з номером та серією, яка є у перевізника. Також треба сфотографувати або зняти на відео місце пригоди, можна навіть на мобільний телефон. Потім це стане доказом”, – каже Веремієнко.
Адвокат наголошує на тому, що постраждалий має зафіксувати, хто приїздив на місце ДТП з ДАІ і з якого саме відділку. Це, за його словами, необхідно для того, щоб потім можна було звернутися із заявою в ДАІ, аби пасажира визнали потерпілим.
Також Веремієнко радить збирати усі чеки з аптек, лікарень та зіпсовані речі, які можуть стати в суді доказом того, що пасажир дійсно постраждав в результаті ДТП.
Зібравши цю доказову базу можна звертатися до юристів, аби вимагати покарання для винуватця ДТП і відшкодування збитків. Втім, назвати суму, яку постраждалі можуть отримати, адвокат не зміг.
“Фіксованих цін по компенсації в Україні немає. В США життя людини, яка загинула в ДТП, – це медична страховка. Тож там можуть виплатити близько $200-250 тис. У нас про такі суми навіть не йдеться – платять в кількадесят разів менше”.
Коментарі вимкнені.