Гроші, пам’ять і суперечки: історія одного пам’ятника на Тернопільщині
На Тернопільщині розгорілася суперечка через встановлення пам’ятника загиблому воїну Михайлу Микусю. Конфлікт виник між тіткою загиблого та волонтерами, які організували поховання героя. Журналісти “20 хвилин” з’ясували деталі ситуації.
Михайло Микусь загинув у січні 2025 року. Його тіло знайшли поблизу військової частини на Вінничині, причиною смерті стало переохолодження. У документах, які він заповнив у ТЦК, було вказано, що у разі його смерті про це має бути повідомлено його другові та волонтеру Володимиру Петришину. Саме Володимир зайнявся організацією поховання. Однокласниця Михайла, за згодою родичів, оголосила збір коштів на пам’ятник загиблому. Проте тепер тітка воїна вимагає повернути їй зібрані кошти.
Події розгорталися так:
26 січня Володимир Петришин отримав дзвінок від поліції Вінницької області з повідомленням про смерть Михайла. Оскільки воїн був сиротою і не мав близьких родичів, Володимир взяв на себе відповідальність за організацію поховання. Він знайшов двоюрідного брата Михайла, який передав йому контакти дядька. Однак дядько не знав, як організувати поховання, тому Володимир вирішив поховати Михайла в Тернополі. Завдяки допомозі друзів вдалося швидко знайти місце на кладовищі, транспорт, труну та одяг.
Напередодні похорону тітка Михайла, Стефа Чуйко, яка мешкає в Італії, зателефонувала і наполягла на похованні в селі Магдалівка, де похована мати воїна. Володимир погодився, і 28 січня Михайла поховали в Магдалівці. Однокласниця загиблого, Анна Бирич, організувала збір коштів на пам’ятник, і родичі спочатку підтримали цю ініціативу.
Конфлікт розгорівся через 9 днів
Після похорону тітка і дядько подякували Володимиру за організацію, але вже через 9 днів ситуація змінилася. Тітка зателефонувала Володимиру і вимагала повернути їй документи загиблого, щоб оформити спадщину. Спочатку вона отримала нотаріально завірені копії, а потім, під обіцянку повернути, оригінали. Однак після цього вона відмовилася повертати документи і переписала заяву на фінансову допомогу від міської ради на себе. Також вона вимагала від Анни повернути зібрані кошти, щоб сама встановити пам’ятник.
Тітка заявила, що запропонований волонтерами проект пам’ятника з козацьким хрестом їй не подобається, і вона хоче встановити те, що вважає за потрібне. У своєму пості у соціальних мережах вона також звинуватила волонтерів у тому, що вони “обливають її брудом” і нав’язують свій варіант пам’ятника.
Позиція волонтерів
Володимир Петришин розповів, що всі дії волонтерів були спрямовані на вшанування пам’яті Михайла. Вони не претендують на кошти чи інші матеріальні блага, а лише хочуть, щоб пам’ятник був гідним воїна ЗСУ. Волонтери вважають, що кошти, зібрані на пам’ятник, не повинні повертатися тітці, оскільки їх пожертвували люди саме на цю мету.
Відома волонтерка Людмила Сивак підтримала позицію Володимира, зазначивши, що кошти були зібрані на прохання волонтерів, і їх слід використати за призначенням. Вона також наголосила, що родичі не були поруч із Михайлом, коли він потребував допомоги за життя.
Реакція громади
Скалатська міська рада виділила 40 тисяч гривень на пам’ятник Михайлу Микусю, як це робиться для всіх загиблих героїв. Проте родичі мають право самостійно вирішувати, яким буде пам’ятник. Голова громади Петро Савончак запропонував зібрати всіх зацікавлених сторін і обговорити ситуацію, щоб знайти компроміс.
Священник отець Віктор Борисюк, який також брав участь у переговорах, зазначив, що тітка ніби погодилася на компроміс: якщо їй не подобається запропонований волонтерами проект, вона може запропонувати свій. Якщо волонтери не підтримають її варіант, кошти можна спрямувати на потреби фронту.
Що далі?
Наразі ситуація зайшла в глухий кут. Тітка Стефа Чуйко не йде на контакт із журналістами, тому її позиція залишається не до кінця зрозумілою. Волонтери продовжують шукати підтримки серед громадськості та людей, які пожертвували кошти на пам’ятник. Вони сподіваються, що вдасться знайти вихід із ситуації, який би вшанував пам’ять героя без зайвих конфліктів.
