У центрі Тернополя хлопчик затоптав живого голуба
Чому малі діти такі жорстокі?
Це питання виникло сьогодні від побаченої мною картини.
Ми з подругою стали свідком надзвичайної дитячої жорстокості.
На театральному майдані близько 2 години дня хлопчик років 6-7 років схопив голуба якого годували діти, кинув на землю і з усієї сили почав топтати його ногою…усі люди з жахом спостерігали за цією картиною, а його очевидно бабуся яка стояла від нього на відстані близько 15-20 метрів просто стояла і дивилася як її онук безжалісно знущається над твариною.
Багато людей почали кричати на хлопця, малий перелякався..коли ж бабуся почула який галас здійняли перехожі підбігла до свого чада, схопила за руку і спокійно пішла з ним далі.
Одразу ж люди підбігли до птиці і спробували їй допомогти, голуб не міг летіти очевидно, що в нього поламані крила.
На очі навернулися сльози, виникло бажання самостійно поламати цьому малому руки…адже якщо уявити який біль відчула ця без захисна пташка.
Що спричиняє таку жорстокість у дітях ще змалечку, і що ця дитина зробить далі? Можливо піде на вбивство людини..
Таня Лисаненко, Від Тарнополя до Тернополя
Не стояти і дивитись треба було подруги, а бігом припинити цей жах. А то дуже багато розвелось писак і зівак, а голубу від цього не легше…
Вто пити виродка разом з бабусею. Росте маньяк
Складно коментувати описану подію.
Не раджу на ляпас підставляти другу щоку. Але з острахом думаю, що жорстокість, у відповідь на жорстокість, може породити ще більшу жорстокість.
Напевне, ми, у гонитві за за хлібом і видовищами, втрачаємо засадничі чесноти людяності. Плюс: – держава неухильно усувається від роботи над конституційним і національним розвитком; – суспільство ніяк не може набути ознак громадянського; – нівелюються поняття “ЛЮДИНА” і “ГРОМАДЯНИН” як основ існування природи, нації і держави (натомість, у вжитку вперто насаджують поняття “прості люди” – на противагу суб’єктам, наділеним владними повноваженнями).
Потрібна пропаганда любові та милосердя. Хоча, як свідчить відомий вислів: – Si vis pacem, para bellum (лат. «хочеш миру — готуйся до війни»)