«Ї-2017»: Макс Кідрук розповів у Тернополі про нову, сповнену жахів, книгу

В рамках мистецького фестивалю «Ї» у Тернополі письменник, колумніст і мандрівник Макс Кідрук пообіцяв слухачам розповісти в новій книзі «Не озирайся і мовчи» («НОІМ») історію, яка буде не менш страшна, ніж найстрашніші моменти із його технотрилера «Бот».

— Це – те, що я люблю і називаю ситуативним хорором, — поділився задумумом майбутньої книги Максим Кідрук. – Той момент, коли вас страшенно лякає ситуація. Коли я-автор придумав таку історію, в яку ви повірили.  Вам стає страшно, бо не знаєте, що буде наступної миті. А те, про що здогадуєтеся, лякає вас до всирачки.

За словами письменника, це буде книга зі значно глибшим рельєфним подвійним дном, буде багато символів.

— Любителі трилерів відчують, як шкірою бігатимуть мурашки, — запевнив Кідрук. — Для мене це дуже знакова книга. Гарантую, що після виходу «Не озирайся і мовчи» («НОІМ») купа підлітків кинеться доламувати ліфтовий парк, який залишився нам у спадок від радянського союзу. Коли прочитаєте, зрозумієте – чому. Насправді це теж символ, але страшний. Коли пишу фантастику, у тому ж «Зазирни у мої сни», завжди намагаюсь опиратися на наукове підґрунтя. Те ж буде і в цій історії. Що дивовижно, йдеться про реальні речі.

— Те, яким я став, починається ще з дитинства, — розповів Макс Кідрук. — Я дуже багато читав. До цього привчив батько. Коли був зовсім малим, він щовечора мені читав. У мене не було проблем через необхідність лягати спати, бо знав, що мене чекає читання. До чотирьох років було складно усвідомити, як це відбувається. Наче бісова магія, що він відкриває книгу з якимись знаками на папері і видобуває історію, яку я слухаю, розставивши вуха. Поступово вивчив літери. Почав читати дуже рано. Тато підбирав мені дуже гарні книги. Часто давав пригодницькі, фільтрував їх, коли я ще не міг сам вибирати. Коли приїхав до Рівного, мені було п’ять років. Мене завели у новий садочок. Мама розповідала, що коли одного дня прийшла мене забирати, у групі панувала повна тиша, а я сидів на стільчику, переді мною – вся група. Всі слухали, як я переінакшував на свій лад прочитані батьком казки», – кінець цитати.