Мешканка Тернопільщини перетворює стіни на витвори мистецтва

Мистецтво має бути ближче до повсякденності, адже так воно допомагає підняти настрій та заряджає приміщення особливою енергетикою.

Так вважає бережанка Юлія Жачко. Жінка вже декілька років розписує стіни. Дерева, веселка,  казкові та мультиплікаційні персонажі  — все це мисткиня перетворює на частину інтер’єру кімнати, яка милує око.

Про складність та особливості мистецтва  на стінах бережанка розповіла «Сороці».

За словами Юлії, малювати вона розпочала ще змалечку.

— Я з дитинства знала, що буду малювати. Колись тато мені показав, як це робити і, побачивши мою цікавість, відвів до художньої школи. Там я навчалася наступні 6 років. Інститут я закінчила як дизайнер інтер’єру, потім навчала дітей малювати. Тож  в мистецтві я вже років 17, — каже жінка. — Розписувати стіни я почала близько 4-х років тому. Після закінчення інституту я почала виношувати ідею малювати на стінах. Мені було вже не цікаво творити на листках паперу, створювати картини. Це вже сприймалося як щось дуже маленьке. Мені хотілося перенести свою творчість і бачення на повсякденність, на те, що ми бачимо кожного дня.

Зважитися творити у інтер’єрі заважали сумніви та брак досвіду, говорить мисткиня.

— Звичайно, хотілося спробувати щось масштабніше, але я ніяк не могла зважитися на такі розписи. Було дуже багато сумнівів стосовно того, якими фарбами малювати і чи буде воно триматися, — розповідає Юлія. — Тоді зовсім не було людини, яка б могла підказати, чим та як малювати, цікавитися доводилося самій. Тривалий час я експериментувала, дивилася, як тримається фарба, шукала інформацію в мережі. Вже після цього я таки ризикнула.

Випробувати себе у розписі стін мисткиня змогла у батьківській хаті.

— Першим малюнком було дерево життя  висотою 2,60 на 4 метри ширини. Стовбур, звичайно, не дуже великий,  але самі гілки доволі розлогі. Це щось схоже на сімейне дерево, — каже художниця. — Я розмалювала його, а батьки повісили там сімейні фотографії. Колись в народі казали, що в оселі має бути дерево роду. Тож я подумала що це  – найкращий старт для творчості.

Жінка зізнається, на початку працювати було трохи лячно, адже малювати доводяться стоячи на драбині, проте з часом виробляється професійна рівновага.

— Для такої роботи потрібно, щоб людина не боялася висоти, бо постійно доводиться працювати на підвищенні. Наприклад, працювати на драбині, — пригадує Юлія Жачко. — Зараз я вже звикла. Мені можуть поставити стіл, на нього стілець. Навіть стоячи на цій конструкції, я працюватиму ще на носочках, бо потрібно ще щось домалювати. Я не боюся, бо добре знаю, що не впаду. З  часом виробляється рівновага, чіткість.

Загалом Юлія Жачко намалювала майже три десятки зображень. Усі вони різняться за розміром та тематикою.

— Розпис не завжди виходить великим. Це може бути орнамент, невеличке зображення або навпаки — пейзаж на цілу стіну. Зазвичай дорослі люблять прикрашати дитячі кімнати: звірятка, феї, веселки і дерева, тощо. Малюнок заряджає кімнату, формує її, — розповідає жінка.

Зазвичай зображення таки виходять розміром у кілька метрів, каже мисткиня.

— Одна з останніх моїх робіт — це веселка біля класу однієї з місцевих шкіл. Ширина стіни була  5 метрів,  а висота – 3. Це доволі масштабна робота, тож доводилося постійно пересуватися з драбиною з одного кінця стіни до іншого, — пригадує Юлія Жачко. — Знаєте, в якійсь мірі це щось схоже на фітнес, тому що під час малювання дійсно можна схуднути. Ти постійно в напруженні, але, коли бачиш результат роботи і щасливі обличчя дітей, — це справжня насолода.

Створення одного малюнку займає до тижня.

— Час створення залежить від складності, проте зазвичай це триває орієнтовно три дні. Для початку потрібно вирішити, що саме малювати і добавити на зображення. Вдома я часто готую ескізи, щоб трохи полегшити собі роботу. В перший день я переношу або створюю запланований малюнок, —  розповідає жінка. — Тоді ще про розмальовування мова не йде, адже на початку просто дивлюся, яким приблизно воно буде, а тоді вже розфарбовую. Якщо зображення невеличке, то наступного дня його вже можна розмалювати. На третій зазвичай я працюю з деталями, коли треба щось домалювати чи підкреслити. Хоча звичайно, якщо більший малюнок, то робота може затягнутися на 4-5 днів.

Поділилася мисткиня й творчими планами на майбутнє.

— Ідей завжди багато. Наприклад, я ще хочу попробувати намалювати зображення люмінесцентними фарбами. Є навіть безбарвні, щось схоже на лак. Протягом дня вони натягують світло, а в ночі починають світитися. Окрім цього, хочу створити 3-D зображення, щоб це було більше схоже на інший вимір, ніж на малюнок.

Сорока