Дмитро Заплітний: історія мужності та відданості в бою за Україну
Дмитро Заплітний – український військовик, молодший сержант 128-ї окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади (місто Мукачево). Загинув 28 січня 2015 року під час мінометного обстрілу в районі міста Дебальцеве на Донеччині.
Героєві назавжди буде 32 роки.
Дмитро Заплітний народився у селі Забойки Тернопільського району Тернопільської 8 червня 1983 року, був найстаршим у багатодітній сім’ї. Через два роки родина переїхала до Тернополя.
Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 26. Був здібним до навчання, відвідував багато гуртків, вчився грати на баяні, займався малюванням, греко-римською боротьбою, любив читати. Після дев’ятого класу вступив до Тернопільського вищого професійного училища № 4 імені Михайла Паращука, яке закінчив за спеціальністю «Столяр з виготовлення художніх виробів з деревини».
Здобувши професію, Дмитро працював у тернопільській фірмі «Ексінтер». Через рік був призваний до армії. Після навчального центру на Київщині, служив у місті Кам’янка-Бузька у 361-ій протитанковій артилерійській бригаді. Згідно штату, обіймав посаду заступника командира взводу та командира машини 9п149 (Штурм). Мав великі успіхи у службі, під час навчань на полігоні посідав призові місця.
Після армії Дмитро працював на будовах Київщини. Був майстром на всі руки: вмів і хліб спекти, і косу поклепати, знав мулярку і столярку, мурував камінні печі і ставив дахи.
В липні 2014 року Дмитро Заплітний пройшов курс медичної допомоги. 2 серпня 2014 року його мобілізували в Мукачівську 128 гірсько-піхотну бригаду (з 2018 року – гірсько-штурмову бригаду) Збройних сил України. Після місяця навчань на полігоні в місті Ужгороді, 29 серпня його відправили на Схід. Перебував у багатьох гарячих точках.
В грудні 2014 року після великого бою в селі Нікішине Дмитро із товаришами дізнались, що в них ротація і, як були, – обгорілі, вирушили додому. Місяць час у Дмитро був із рідними, а 1 січня 2015 року знову пішов на Схід.
«Прийшов син у відпустку, побув трішки. Говорила йому, щоб вже не їхав. Та він не міг залишити хлопців», – згадує мама Дмитра – Стефанія Заплітна.
Перебував на обороні шахти Ольховатська, потім його з товаришами перекинули на оборону блокпоста в Новоорлівці (південніше Дебальцевого) Шахтарського району Донецької області. 28 січня 2015 року молодший сержант Заплітний – старший оператор взводу механізованого батальйону, загинув під час мінометного обстрілу від прямого потрапляння на місце оборони від БМ-21 Град.
Поховали Героя у рідному селі Забойки неподалік Тернополя.
«Це була щира, життєрадісна людина, друг. Дмитро завжди допомагав, ніколи не проходив, щоб не привітався. Завжди був усміхненою людиною, яку всі поважали. Він пішов сам, добровільно, і поклав життя за нас», – з теплом та сумом згадують про нього односельці.
А родичі розповідають, що Дмитро дуже любив своїх молодших братів, особливо Павла та наймолодшу сестру Оксану. В дитинстві багато часу проводив з ними та з двоюрідними братами, які були для нього, як рідні. Одружитись так і не встиг.
23 травня 2015 року Указом Президента України № 282/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Дмитро Заплітний нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
18 серпня 2015 року рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).
21 вересня 2015 року на фасаді Тернопільської ЗОШ № 26, де навчався Дмитро Заплітний, відкрили меморіальну дошку пам’яті Героя.
26 серпня 2022 року рішенням Тернопільської обласної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно).
Залишилися батько Іван Павлович та мати Стефанія Дмитрівна.
