Нажите «непосильною працею» записуватимуть на тещ
З 1 липня набули чинності більшість положень прийнятого 7 квітня цього року закону «Про засади запобігання та протидії корупції». Влада подає цю новину як безперечний доказ нещадної боротьби з корупцією, яка відтепер розгорнеться в Україні. Але чимало експертів з правових питань мають великі сумніви щодо дієвості цього закону.
Новим законом, і це його плюс, зазначають експерти, чітко встановлене коло осіб, які можуть притягатися до відповідальності за корупційні правопорушення. Це президент України, голова Верховної Ради, прем’єр-міністр, міністри, інші керівники центральних органів, народні депутати, депутати місцевих рад, держслужбовці, посадовці органів місцевого самоврядування, правоохоронці, члени Центральної виборчої комісії. За корупційні діяння відтепер можна притягати до відповідальності не лише держслужбовців, а й пересічного громадянина, який «надав чиновнику неправомірну вигоду». Порушниками антикорупційного законодавства також можуть визнати аудиторів, нотаріусів, оцінювачів, третейських суддів.
У новому законі зазначені заходи, спрямовані на запобігання корупції. Це, зокрема, обмеження щодо сумісництва, обмеження щодо роботи під керівництвом чиновника його родичів. У статті 6-й також регламентуються обмеження щодо одержання подарунків (пожертв) державними чиновниками. Корупційним проявом, скажімо, вважатимуть подарунок, якщо він отриманий за вирішення якогось питання, що безпосередньо стосується дарувальника. Державним чиновникам відтепер заборонено приймати подарунки від підлеглих.
Особливо злободенними у законі видаються положення, викладені в 11-й та 12-й статтях. Стаття 11 передбачає спеціальну перевірку особи, яка претендує на керівну посаду в державному органі. Спеціально уповноважені суб’єкти (міліція, СБУ, прокуратура) отримали змогу проводити перевірку кандидатів на керівну посаду. Зокрема, встановлювати, чи не мала людина судимості, чи не притягалася раніше до відповідальності за корупційні діяння, чи не фальшивий у неї диплом про освіту чи довідка про стан здоров’я. «Спеціальна перевірка, – вказано у законі, – проводиться у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади. У разі ненадання такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається».
Стаття 12 передбачає фінансовий контроль за статками державних чиновників – обов’язкові щорічні декларації про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру. Та ці статті почнуть діяти з 1 січня 2012 року.
Коментар
Анатолій ГРИЦЕНКО,
голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони
Плюси нового закону «Про засади запобігання та протидії корупції» у тому, що значно розширили коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за корупційні прояви — від керівників держави і народних депутатів до депутатів сільрад. Більш жорсткими стали обмеження щодо права на сумісницьку роботу та отримання подарунків. Відтепер, скажімо, державний чиновник після звільнення з керівної посади не має права влаштуватися на роботу в структуру, яку контролював. А такий «презент» за сприяння «у вирішенні питань» серед чиновників і підприємців, яким вони допомагали, доволі розповсюджений. Завдяки новому закону отримали більше можливостей контролювати чиновників громадські організації та журналісти.
Та цей закон не дасть вагомих результатів у подоланні корупції. Бо з нього виключили найвагоміший, як на мене, інструмент для боротьби з корупцією — обов’язкову декларацію доходів не лише державним службовцем, а й членами його родини. Законом, що почав діяти з
1 липня, передбачено, що в декларації чиновника мають вказуватися лише відомості про дітей, які проживають з батьками, тобто малят та школярів. Отож президент, мер, губернатор можуть вказувати у своїх деклараціях, що не мають навіть власного автомобіля, а їхні сини чи дочки незрозуміло як стали мільйонерами чи мільярдерами.
Коментарі вимкнені.