А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров´ ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..

Показати повністю..
Й заплакав Бог, побачивши загін
Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній–сивий-сивий..

І рани їхні вже не ´їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

21.02 2014 Людмила Максимлюк