А ти унікальний негідник? Блог Євгенія Заплетнюка

Серед найбільш концептуальних питань, на які мені потрібно було знайти однозначну відповідь, дивлячись на свою сиву бороду, є питання людської незамінності. Зазвичай, раніше я всім відповідав, що незамінних людей немає за одним вийнятком. Це – Ісус Христос, життя і подвиг якого для нас замінити ніхто не може в принципі. Але ви ж розумієте, що це все софістика. Його саме тому не може ніхто замінити, що Він був не просто людиною, але й Богом. Отже, такий красномовний приклад тут зовсім недоречний, не дивлячись на всю його дотепність. 

То, як бути нам з вами, простим смертним негідникам, в яких немає нічого такого, за що б дійсно нас варто було б пам’ятати у всі віки. Та навіть через місяць. От, що ви особисто зробили такого, щоб про вас не забули хоча б ваші внуки чи діти? Гарно вчилися в школі чи непогано малювали акварельними фарбами? Не хочу вас розчаровувати, але після Михайла Ломоносова й Леонардо Да Вінчі прославитись саме таким чином у вас шансів майже немає. Щоб ви не робили краще ніж ваші друзі, в історії вже давним давно було мільйон людей, які робили це не просто добре, але ідеально та бездоганно. Так, зараз я вимушений сказати вголос цю страшну правду. Нам з вами “пощастило” жити так пізно, що всі колеса давно придумані, а всі америки повідкривані.  То ж, швидше за все, найбільшу свою інтелектуальну радість ви будете відчувати не тоді, коли породите якусь геніальну думку, а просто коли знайдете свого однодумця серед давно померлих філософів чи жартівників. От ви думали собі про щось геніальне, ночі не спали, мучились в холодному поті, в муках народжували свою геніальну думку, а воно – бац – IX cтоліття до нашої ери! Ну, не блін!

Я тут щойно поцікавився в авторитетної людини, так вона мені категорично сказала “НЄТ!”. Немає і не було ніколи незамінних людей. Так каже наука і, напевне, здоровий глузд. Тим не менше, особисто я хочу завершити цей пост своїм категоричним “ТАК”. Незамінні люди є. Їх багато. Звісно, якщо я зараз  продемонструю перед вами свій публічний демарш проти науки та тверезого глузду,  в мене з’явиться ще одна підстава бути нонконформістом і вже хоч якось прославитись, хоча б в історії своїх невеликих Микулинець. Але це мені зовсім не потрібно. Я просто хочу нагадати всім нам одну дуже важливу річ. Насправді, всі ми унікальні та неповторні. Хоча те, що ми часто робимо одні й ті самі помилки та гріхи, дійсно, робить нас дуже схожими між собою. Гріхи роблять нас сірою аморфною масою. Натомість, унікальними нас робить щось зосім протилежне. Ми унікальні у своєму прагненні бути християнами, унікальні в тому, як можемо прощати чужі дурості та щиро робити добро іншим. У наш час саме добром виділитися з натовпу особливо складно. Сладно, але можливо. Тому, з початком весни, я заохочую всіх нас до глобальної праці над собою. Або, принаймні, до виконання тих дрібненьких обіцянок, які ми давали собі напередодні Нового року. Новий рік – нове життя. Нова весна – нові можливості. Тримаймось за це.

дякс.за увагу.амінь