«Тернополяни читають вірші, проте не впевнена, що розуміються на поезії», – Наталя Пасічник

Назва поетичної збірки «Кирилиця» авторці Наталі Пасічник  прийшла якось одразу, як і одразу з’явилася наскрізна тема – писемність. Потім вона  намагалася розвивати ці книжні образи – літери кирилиці, бібліотека князя Ярослава, трохи біблійних моментів, як от історія про ковчег, чи вигадана  одинадцята заповідь «Забудь», свята Анна та свята Ольга.  Збірка вийшла цілісною, а це найголовніше. Про вірші у Тернополі – наша розмова.

 

–           А латиною писати вмієш?

– В університеті, пригадую, спершу мала проблеми з цим предметом. А в другому семестрі взялася за розум і щовечора перед сном перечитувала підручник з граматики латинської мови. Так, іспит я склала на «відмінно» (усміхається).

–           Що змінилося у твоєму життєвому розкладі після виходу книжки?

– Та нічого особливого – пишу далі, думаю над новими віршами, шукаю нові образи та теми – звичний цикл життя літератора.

–           Прихильників твоєї творчості побільшало?

–  Не думала про це. Знаю лише, що старі залишилися точно.

–           А критиків?

Оскільки книжка вийшла з друку лише місяць тому, то відгуків я ще не бачила.

–           Яка це в тебе за рахунком книжка?

 «Кирилиця» – шоста книжка віршів а загалом – восьма. У мене минулого року вийшла збірка есеїстки «Артиклі», а перед тим повість для дітей «Терезка з Медової печери».

–           Хтось допоміг її видати?

– «Кирилиця» вийшла у видавництві «Слон», яке ми заснували разом з Романом Скибою. Це наша, так би мовити, перша ластівка. Оформленням вже вкотре завдячую нашій краянці – художниці Олесі Гудимі.

–           Загалом, тернополяни люблять читати поезію чи так собі?

Мені здається, що читання поезії – річ, яка не залежить від місця проживання. Судячи з відвідуваності поетичних заходів, тернополяни читають вірші. Проте не впевнена, що розуміються на поезії. Читати вірші і розумітися на віршах – це не одне й те саме.

–           А яке місто, село, країну назвала найбільш поетичним? Через те, що там люди читають або пишуть вірші?

– Майже у кожного міста є свій поетичний міф, поет, який є обличчям краю. Кажуть, львів’яни багато читають. Хоча, може, це також міф? (усміхається).

«Погляд»

Вірші з «Кирилиці»

****

БЕЗДІТНА АННА

 

отак зізнаєшся і ти

аж на святвечір

про те що більше не втекти

від порожнечі

 

про сніг що випаде от-от

мов зуб молочний

і те що нам нових щедрот

не вділять точно

 

і там де я проллю кагор

умить постане

недобудований собор

святої анни

 

дзвіниця прибрана до свят

і хрест ліворуч

і ще дитячий самокат

забутий поруч

 

і знак згори чи навпаки –

його немає

лиш ходять десь колядники

а нас минають

 

 

 

 

 

 

 

****

двадцяте грудня а проте

прогнози кажуть про відлигу

і вже не знати – шапка снігу

на  хаті – тане чи росте

 

і світло ковзає руде

по іграшках нових з китаю

котрі приречено чекають

господаря – а той не йде

 

лиш виринуть із темноти

сліди дитячих ніжок зранку –

мов хтось стояв отут на ґанку

та не наважився зайти

 

 

****

гуртом приходять – і нехай –

світліше небо

але сьогодні запитай –

чого їм треба

 

і може вкаже буревій

на прірву в житі –

це ніч яку мені самій

не пережити

 

і наче із чужого сну

голівки русі –

якщо впіймаю хоч одну

тоді спасуся

 

Коментарі вимкнені.