«Тернополяни читають вірші, проте не впевнена, що розуміються на поезії», – Наталя Пасічник
Назва поетичної збірки «Кирилиця» авторці Наталі Пасічник прийшла якось одразу, як і одразу з’явилася наскрізна тема – писемність. Потім вона намагалася розвивати ці книжні образи – літери кирилиці, бібліотека князя Ярослава, трохи біблійних моментів, як от історія про ковчег, чи вигадана одинадцята заповідь «Забудь», свята Анна та свята Ольга. Збірка вийшла цілісною, а це найголовніше. Про вірші у Тернополі – наша розмова.
– А латиною писати вмієш?
– В університеті, пригадую, спершу мала проблеми з цим предметом. А в другому семестрі взялася за розум і щовечора перед сном перечитувала підручник з граматики латинської мови. Так, іспит я склала на «відмінно» (усміхається).
– Що змінилося у твоєму життєвому розкладі після виходу книжки?
– Та нічого особливого – пишу далі, думаю над новими віршами, шукаю нові образи та теми – звичний цикл життя літератора.
– Прихильників твоєї творчості побільшало?
– Не думала про це. Знаю лише, що старі залишилися точно.
– А критиків?
– Оскільки книжка вийшла з друку лише місяць тому, то відгуків я ще не бачила.
– Яка це в тебе за рахунком книжка?
– «Кирилиця» – шоста книжка віршів а загалом – восьма. У мене минулого року вийшла збірка есеїстки «Артиклі», а перед тим повість для дітей «Терезка з Медової печери».
– Хтось допоміг її видати?
– «Кирилиця» вийшла у видавництві «Слон», яке ми заснували разом з Романом Скибою. Це наша, так би мовити, перша ластівка. Оформленням вже вкотре завдячую нашій краянці – художниці Олесі Гудимі.
– Загалом, тернополяни люблять читати поезію чи так собі?
– Мені здається, що читання поезії – річ, яка не залежить від місця проживання. Судячи з відвідуваності поетичних заходів, тернополяни читають вірші. Проте не впевнена, що розуміються на поезії. Читати вірші і розумітися на віршах – це не одне й те саме.
– А яке місто, село, країну назвала найбільш поетичним? Через те, що там люди читають або пишуть вірші?
– Майже у кожного міста є свій поетичний міф, поет, який є обличчям краю. Кажуть, львів’яни багато читають. Хоча, може, це також міф? (усміхається).
«Погляд»
Вірші з «Кирилиці»
****
БЕЗДІТНА АННА
отак зізнаєшся і ти
аж на святвечір
про те що більше не втекти
від порожнечі
про сніг що випаде от-от
мов зуб молочний
і те що нам нових щедрот
не вділять точно
і там де я проллю кагор
умить постане
недобудований собор
святої анни
дзвіниця прибрана до свят
і хрест ліворуч
і ще дитячий самокат
забутий поруч
і знак згори чи навпаки –
його немає
лиш ходять десь колядники
а нас минають
****
двадцяте грудня а проте
прогнози кажуть про відлигу
і вже не знати – шапка снігу
на хаті – тане чи росте
і світло ковзає руде
по іграшках нових з китаю
котрі приречено чекають
господаря – а той не йде
лиш виринуть із темноти
сліди дитячих ніжок зранку –
мов хтось стояв отут на ґанку
та не наважився зайти
****
гуртом приходять – і нехай –
світліше небо
але сьогодні запитай –
чого їм треба
і може вкаже буревій
на прірву в житі –
це ніч яку мені самій
не пережити
і наче із чужого сну
голівки русі –
якщо впіймаю хоч одну
тоді спасуся
Коментарі вимкнені.