Прикраси з душею: як тернополянка Тереза передає любов до України через
У сучасному світі, де глобалізація часто затьмарює локальні традиції, українська культура переживає справжнє відродження. Особливо це помітно в мистецтві створення прикрас, які поєднують багатовікові традиції з модними тенденціями. Однією з тих, хто вдихає нове життя в українські етноприкраси, є Тереза Олійник – талановита тернополянка, чиї роботи не лише прикрашають, а й розповідають історію нашого народу.
Тереза – корінна жителька Тернополя. Вона зростала в атмосфері любові до мистецтва, адже ще в дитинстві захоплювалася танцями, малюванням і рукоділлям. Навчалася вона в міській школі №4, а згодом здобула вищу освіту в Тернопільському національному педагогічному університеті. За її словами, творчість завжди була її способом бачити красу в буденності: «Я любила виступати на сцені, створювати щось власними руками. Це давало мені відчуття свободи».
Сьогодні Тереза – щаслива дружина коханого Івана та мама трирічного Ельдара. Ім’я для сина подружжя обирало з особливою увагою. «Моя мама розповідала, що моє ім’я вона почула випадково на вулиці й одразу вирішила назвати так доньку. Ми з Іваном також шукали щось унікальне, і коли почули «Ельдар», відчули, що це саме те», – ділиться жінка. Сім’я стала для Терези не лише опорою, а й джерелом натхнення.
Працюючи репетиторкою англійської мови для дітей, Тереза цінує свободу, яку дає робота з дому. Проте її творча натура прагнула більшого. Менш як рік тому в соціальних мережах вона побачила етноприкраси з бісеру, які вразили її поєднанням національної ідентичності та сучасного стилю. «Ці роботи дихали історією, але водночас виглядали так, ніби створені для подіуму. Я прикипіла до них серцем і вирішила будь-що навчитися створювати таку красу», – згадує майстриня.
Тереза присвятила десятки годин вивченню технік плетіння бісером. Вона опановувала традиційні українські орнаменти, експериментувала з кольорами та формами, шукала якісні матеріали. «На одну прикрасу йде від восьми до дванадцяти годин. Це копітка робота, яка потребує терпіння, уваги до деталей і, головне, любові. Я вірю, що виріб, створений із добром, несе особливу енергетику», – розповідає Тереза.
Нині вона створює різноманітні етноприкраси – намиста, гердани, а віднедавна й сережки, які ідеально доповнюють комплекти. Її роботи поєднують старовинні українські мотиви із сучасними елементами, що робить їх універсальними: їх носять і з вишиванками, і з повсякденним одягом. «Я беру за основу традиційні орнаменти, але додаю сучасні кольори – наприклад, пастельні відтінки чи металік, тому прикраси виглядають стильно в будь-якому образі», – пояснює майстриня.
Спочатку Тереза творила для себе, але, ділячись світлинами в Instagram, помітила великий інтерес. «Люди писали коментарі, запитували, де можна придбати. Цікавилися навіть іноземці. Тоді я зрозуміла, що моє хобі може стати чимось більшим», – розповідає вона. Незабаром Тереза відкрила онлайн-магазин, де продає свої авторські прикраси, кожна з яких – унікальна.
Українські етноприкраси – це не лише про красу, а й про глибокий символізм. Кожен візерунок, колір чи елемент має своє значення. Наприклад, ромбоподібні орнаменти символізують родючість, а червоний колір – любов і захист. Тереза із задоволенням розповідає покупцям, як обрати прикрасу для особливих людей чи подій.
«Українки здавна славилися вродою, мудрістю й любов’ю до прекрасного. Наші прикраси – це скарб, який поєднує минуле й сьогодення. Я щаслива, що можу створювати щось, що не лише радує око, а й передає частинку української душі всьому світові», – підсумовує Тереза. Її історія – це приклад того, як талант і любов до рідної культури можуть створювати красу, що не знає кордонів.
Зоряна Деркач, Сільський Господар
