На Тернопільщині під загрозою закриття два прихистки для переселенців
Через припинення фінансування з боку «Карітас Австрія» з 1 липня 2025 року, прихистки для внутрішньо переміщених осіб у селі Петриків і в селищі Заводське Тернопільської області можуть припинити свою роботу. Про це повідомила Христина Семеген-Бодак, керівниця відділу охорони здоров’я «Карітасу України» в коментарі для Суспільного.
У прихистку в Петрикові з лютого 2024 року мешкає переселенка з Бахмута Ніна Фурсова. Вона розповідає, що змушена була покидати домівку вже не вперше:
«Жила в Сєвєродонецьку, потім у 2010-му переїхала до Горлівки. Коли у 2014-му на Донбасі почалося, не захотіла жити в ДНР — перебралася у Бахмут. А тепер від нього нічого не залишилося — все розбито, квартира вигоріла. Міста вже нема».
Серед мешканців прихистку — і Надія, яка переїхала з Харкова. Жінка пережила дві онкооперації, які, за її словами, могли бути спричинені сильним стресом:
«Після того, як у сусідньому будинку обвалився під’їзд, мене трясло — не могла говорити. Діти одразу купили квиток і сказали: “О третій їдеш у Тернопіль”. Я не знаю місця кращого за це. Дуже боляче, що це все може завершитися».
Прихисток у Петрикові почав працювати 1 серпня 2023 року. До цього в цій будівлі функціонував дитбудинок «Пресвята родина». З моменту відкриття тут знайшли тимчасовий прихисток 103 людини, розповів директор місцевого фонду «Карітас» отець Роман Загородний.
Нині в закладі мешкає 25 внутрішньо переміщених осіб: 17 жінок та 8 чоловіків. Кімнати — дво-, три- та чотиримісні, обладнані санвузлами. Також є інклюзивне помешкання, пристосоване для людей з обмеженими можливостями.
«На харчування однієї особи щомісяця потрібно 9 500 гривень. Після 1 липня ми плануємо перейти на державне фінансування за постановою №888, однак у такому випадку зможемо забезпечити лише 8 місць замість 25», — пояснив отець Роман.
У прихистку в селищі Заводське нині проживає 20 людей. Серед них — Любов із Лиману. Її син зараз служить у ЗСУ, чоловік помер від хвороби. Якщо прихисток закриють, жінка разом із сусідкою вимушено орендуватиме квартиру:
«Ми знайшли простеньке житло без ремонту — три тисячі оренда на двох, плюс комунальні. Але ж треба ще якось харчуватися, купувати ліки. Я не можу поїхати — тут похований мій чоловік, син на фронті. Вимушена залишатися тут».
Менеджерка проєкту «Карітас Чортків» Наталія Гусак розповіла, що п’ятеро мешканців вже переселили до державних пансіонатів у Трускавці та Миргороді згідно з постановою Кабміну від 31 грудня 2024 року. Проте для більшості така альтернатива недоступна — люди просто не мають куди повертатися, адже їхнє житло зруйноване.
«Ми шукаємо фінансування та благодійників, аби прихистки могли працювати далі. Тут люди не просто мають дах над головою — їм забезпечують комфортні умови, психосоціальну підтримку, домашню опіку», — зазначила вона.
Всього в Україні функціонує шість таких прихистків від «Карітасу», де нині мешкає 154 особи. Христина Семеген-Бодак повідомила, що для продовження роботи цих закладів відкрито збір коштів:
«Потрібно зібрати два мільйони гривень, які буде розподілено між прихистками згідно з потребами. Наші міжнародні партнери, зокрема “Карітас Австрії”, доклалися до створення цих закладів, але через затяжну війну їхні фінансові ресурси вичерпуються».
