Чи стане село популярнішим за море

Сільський зелений туризм — явище багатогранне. Один із його основних аспектів, зважаючи на сучасний стан економічного розвитку України, — соціальний. Тому його слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільських жителів, як складову частину розвитку сільської інфраструктури та сільських територій, а також як один із чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому в багатьох країнах сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою. Доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб’єкти, що надають такі послуги, отримують всілякі преференції, зокрема й податкові.

 

Другий основний аспект полягає в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань та інформації про історичні, географічні, природні, етнографічні особливості України, що є вагомою підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку законодавчих та виконавчих органів влади. Виходячи з таких тверджень, а також із досвіду європейських країн, класична формула сільського туризму не стосується більш відомого й поширеного поняття в країні — надання готельних послуг.

 

2008 рік був оголошений Роком туризму і курортів, що надало позитивного поштовху в розвитку туристичної галузі, в тому числі сільського зеленого туризму. 2011 рік має бути особливо пам’ятним тому, що з’явиться добра нагода підготуватися і відсвяткувати 15-річний ювілей Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

 

БУДУТЬ ПІЛЬГИ — БУДУТЬ ЗЕЛЕНІ САДИБИ

 

Для сталого розвитку сільського зеленого туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інститутів, зокрема Міністерства аграрної політики України, у створенні сприятливого правового середовища для діяльності сільських громадян, навчання власників агросадиб, надання на умовах конкурсу проектів через програму «Власний дім» довгострокових кредитів для створення біфункціонального житла та сприяння у залученні інвестицій для розбудови інфраструктури села. У результаті з’явиться агротуристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Виходячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму опікуватиметься питаннями популяризації відпочинку в українському селі, розробкою туристичних програм і маршрутів та здійсненням регуляторної політики щодо суб’єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслуговування у сільській місцевості, можливість активного відпочинку на природі в різні пори року.

 

Одним із елементів механізму розвитку та функціонування агротуризму мають стати надані повноваження (компетенції) Спілці сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні стосовно створення внутрішньої фахової нормативної бази, а також здійснення внутрішнього контролю за дотриманням цих норм господарями (наприклад, добровільна категоризація місць розміщення).

 

Запровадження добровільних, більш вимогливих стандартів з відповідними логотипами на рівні всеукраїнської громадської організації, якою є Спілка, забезпечить вихід сільського туризму на якісно вищий рівень ринкових відносин, сприятиме створенню державних нормативів та інтеграції в європейський простір.

 

З метою покращання якості обслуговування туристів, особливо під час футбольного чемпіонату Євро-2012, протягом найближчих років необхідна модернізація і реконструкція садиб сільських господарів відповідно до санітарних вимог та міжнародних критеріїв.

 

Підтримка селянських господарств з метою реконструкції традиційних будинків для організації прийому відпочиваючих має здійснюватися у випадку їхнього розташування у слаборозвинених, визнаних економічно депресивними регіонах. Тому потрібен закон України, який передбачив би запровадження механізмів стимулювання та заохочення пільгового довгострокового кредитування будівництва і реконструкції житла, що використовуватиметься для надання послуг сільського зеленого туризму. Таке можливо і на умовах конкурсу проектів, як це робить міністерство сільського господарства Угорщини та Угорська федерація сільського туризму.

 

35% ЄВРОПЕЙЦІВ ПРОВОДЯТЬ ВІДПУСТКУ У СЕЛІ

 

В основу розвитку сільського туризму в Україні покладені культурний та етнографічний аспекти. Він робить істотний внесок у регіональний розвиток, дає людині можливість звернутися до витоків народу, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історії, культури, етнографії, архітектурних надбань, звичаїв і ремесел, що характерні для даної місцевості, знайомить з народним одягом, фольклором, мовою або місцевим діалектом, надає простір для аматорського фотографування, збирання трав і мінералів. Особливо характерною є участь міських туристів у сільськогосподарських роботах — бджільництві, збиранні овочів, фруктів, лісових ягід і грибів. Знайомство з древньою сільською кухнею не залишає байдужим жодного гостя.

 

Інтерес до сільського туризму високий і стабільний у всіх країнах світу. Проте кожна країна прагне створити власну національну, притаманну лише їй модель розвитку. Сільський туризм може активно розвиватися лише в екологічно сприятливих регіонах. У більшості розвинутих західноєвропейських країнах (Велика Британія, Німеччина, Франція, Ірландія, Іспанія, Нідерланди, Польща, Греція) заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні, державна підтримка вже є і в Білорусі. У названих країнах туристичні поїздки до сіл займають вже друге місце після відпочинку на морі.

 

Існуюча в Україні сільськогосподарська криза спонукає безробітних господарів до занять сільським туризмом. Традиційне фермерство здає свої позиції перед великим агробізнесом, а модернізація й механізація виробничих процесів змінюють картину сільської дійсності. У багатьох аграрних регіонах Європи сільське господарство більше не є найважливішою традиційною формою використання землі і діяльністю сільської громади. Так, у Греції лише 30% громади зайняті в сільськогосподарському секторі, в Нідерландах і Великій Британії — 2—7%.

 

Отже, необхідно знайти нові види діяльності, які б змінили або доповнили основну роботу на селі. Пошук підходів до вирішення цієї проблеми пояснює підвищену увагу до сільського туризму, який за умови швидкого розвитку може оживити й відродити багато сільських територій, що вже втратили надію на перспективу. Він є альтернативою індустріалізації і може бути дієвим засобом утримання населення від міграції з села. Статистика свідчить, що 35% міських жителів країн ЄС надають перевагу щорічній відпустці в селі. У Нідерландах таких прихильників 49%.

 

На заході сформувалися два види сільського зеленого —«змішаний» і «чистий». Перший спирається на фермерські господарства, що вирощують худобу і овочі та додатково приймають туристів і отримують від цього 25% прибутку. Велика частина цих коштів витрачається на відновлення інтер’єру, облаштування будинку. Другий виключно обслуговує туристів у своїх будинках (міні-готелях).

 

ТУРИСТАМ БРАКУЄ ІНФОРМАЦІЇ

 

Сільський туризм може мати перспективу і ефективно розвиватися в національних парках і на специфічних територіях, що охороняються, в селах, на сільськогосподарських фермах, зонах відпочинку і дачних територіях, в лісових масивах, в місцях, що мають природні феномени, біля монастирів і священних місць (наприклад, в селі Зарваниця Тернопільської області), у малих містах з характерною архітектурою, побутом, культурою, біля пам’яток народної архітектури під відкритим небом.

 

Для успішної діяльності на перелічених територіях необхідно створити інфраструктуру, щоб туристи отримували комфортний відпочинок, а навколишня природа не зазнавала негативних впливів і мала екологічну стійкість. При цьому будинок має відповідати наступним вимогам: наявність красивого фасаду (найкраще — типовий для регіону стиль), традиційний для району спосіб ведення домашнього господарства, побутові зручності (санвузол з гарячою водою), достатня кількість приміщень для розміщення туристів, здорова атмосфера в родині, наявність у господарів бажання приймати відпочиваючих, з якими вони житимуть однією великою родиною, контактність, комунікабельність, ініціативність членів родини.

 

Україна має всі передумови і можливості для успішного розвитку сільського зеленого туризму. На тлі чудових ландшафтів розташовані тисячі різноманітних пам’яток історії та культури світового рівня, а деякі з них унікальні: городища Трипільської культури, скіфські кургани, безцінні скарби Київської Русі, середньовічні замки, прекрасні шляхетські парки. На території України розташовано 15 унікальних природних заповідників.

 

Аналіз карти сільського туризму в Україні доводить, що туристичні зони та маршрути тяжіють до найбільш цінних елементів екологічного каркасу нашої країни — лісових угідь, чистих річок, морського узбережжя, озер та водоймищ, а також до архітектурних комплексів малих міст і сіл. На сьогодні основними районами сільського зеленого туризму в Україні є Крим та Карпати. Особливо інтенсивно він розвивається в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській областях.

 

Збільшується кількість «зелених» садиб у Волинській, Чернівецькій областях. З’являються в центральній Україні: в Київській, Черкаській, Вінницькій областях. Перші кроки роблять Запорізька, Кіровоградська, Дніпропетровська, Донецька області. На сьогодні господарі 600 садиб із 18-ти областей запрошують на відпочинок.

 

Асиметрія у розвитку українського сільського туризму (це підтверджують і західні експерти) змушує актив Спілки проводити ряд заходів щодо поширення інформації про невикористані можливості в центральній частині і особливо на сході країни, де є багатий історико-культурний потенціал (наприклад Кам’яна Могила біля Мелітополя, колиска українського козацтва — острів Хортиця поблизу Запоріжжя, Донецька височина в басейні річки Сіверський Донець, Дике Поле на Луганщині), природне середовище, народні промисли і відповідно незайняте сільське населення. Гості цих областей не можуть скористатися послугами сільського туризму через їхню відсутність або через брак інформації про них. Таке становище призводить до розвитку інфраструктури лише вздовж транспортних коридорів, обходячи стороною більш привабливі сільські території.

 

Проте незважаючи на позитивну динаміку та помітне зростання інтересу зарубіжних туристів до самобутнього українського села, поки що не сформована загальнодержавна позиція, націлена на відродження сільських територій. Основною причиною такого стану речей є відсутність системного підходу державних структур до розв’язання цих невідкладних завдань.

Василь ВОВК, представник Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, ДЕНЬ