Порушено кримінальну справу за катування над Ігорем Вардинцем

Я ніколи не захищав корупції і корупціонерів, а, навпаки, з цим явищем боровся: за підсумками 2006-2007 рр. був переможцем всеукраїнського конкурсу журналістів за публікацію статей на тему корупції.

Цього разу взятися за перо спонукала так звана “справа Вардинця”, яка мала широкий резонанс у суспільстві та засобах масової інформації у квітні-травні цього року, але дещо затихла в зв’язку з операцією на відкритому серці Ігоря Степановича. Проте актуальність її нікуди не поділася: Ігор Вардинець з 27.05.2015 перебуває в Інституті серця МОЗ України в Києві, тут йому двічі зроблено складну операцію на серці — так зване коронарне стентування.
Між тим, кримінальне провадження, відкрите 17 квітня ц.р. проти Ігоря Вардинця з приводу підозри його в отриманні хабаря в розмірі 200 тисяч грн., залишається у силі. Вважаючи себе не винним, а грубо “підставленим” у цій справі, Ігор Вардинець та його захисник, адвокат Олег Шрам (адвокатське об`єднання “Європейський правозахист”, м. Київ.) збирають власне “досьє” доказів неправомірності дій звинувачувальної сторони. Це “досьє”, скажу відверто, вже досить вагоме: скарга на ім`я Генерального прокурора України Шокіна В.М. від 4.05. 2015. і повторна скарга на ім`я Генерального прокурора України Шокіна В.М., зареєстрована в ГПУ за № 43 від 24.06.2015. Скарга щодо поведінки судді, зареєстрована у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України від 28.05.2015 р. за №795; доповнення до скарги щодо поведінки судді, зареєстроване у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України від 16.06.2015 року за № 894; звернення Ігоря Вардинця у прокуратуру Тернопільської області від 30.04.2015 року, у якому аргументується неправомірність дій правоохоронців і порушення його, Ігоря Вардинця, “прав як людини і основоположних свобод”. Є численні клопотання до прокуратури Тернопільської області адвоката АО “Європейський правозахист” Олега Шрама, котрий зараз є представником потерпілого Ігоря Вардинця у кримінальному провадженні №42015210000000083 від 29.05.2015 року, відкритому Тернопільською обласною прокуратурою на дії представників міліції області за ознаками злочинів, передбачених ч.2.ст.127 — катування і ч.3, ст. 371 КК України — завідомо незаконне затримання з тяжкими наслідками.
Зважаючи на те, що зараз по одній справі Ігор Вардинець проходить як підозрюваний, по іншій — як потерпілий, його “досьє”, судячи з усього, поповниться ще не одним доказовим документом перед тим, як він зможе захистити свою честь у відкритому, публічному суді.
Повторюю, я ніколи не захищав корупції і корупціонерів. Тому, зізнаюся, був шокований повідомленням про підозру, оголошену в квітні цього року головному лікарю ТРТМО, заслуженому лікарю України, депутату Тернопільської обласної ради Ігорю Вардинцю начебто в отриманні хабара на суму 200 тисяч грн., адже давно знаю його як порядну, патріотично налаштовану людину. Два роки, у 2001-2002, я працював у Тернопільському районі на посаді директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, тож часто по роботі ми спілкувались. Крім того, добре знаю Ігоря Вардинця як громадсько-політичного діяча — Верховного отамана Українського козацтва. Я полковник козацтва “Подільська Січ”, яке Верховному отаману Українського козацтва хоч і не підпорядковувалось, але козацькі свята та інші заходи ми організовували та проводили разом. Брали активну участь у Помаранчевій революції, Революції Гідності, не раз виступали під час подій у грудні 2013 — лютому 2014 року на Театральному майдані в Тернополі. Тоді Ігор Вардинець, як Верховний отаман Українського козацтва, видав наказ усім козакам вирушати в Київ на майдан… Тому, повторюю, я був шокований повідомленням прес-служби міліції та ЗМІ. Ця інформація, дуже однобока і тенденційна, одразу вийшла на всеукраїнський рівень, і я вирішив дізнатись про все глибше.
Спочатку у зв’язку з важким станом здоров`я Ігоря Степановича у палату реанімаційного відділення кардіології Тернопільської міської лікарні №2, де він перебував, не пускали нікого, але згодом мені дозволили зайти. Це було 25 квітня цього року. У палаті я познайомився з адвокатом Ігоря Вардинця. Ігор Степанович почав з того, що в знак протесту проти незаконних дій правоохоронців оголосив голодування. Сказав, що лежить ще з 30 березня цього року, коли в нього стався третій інфаркт (перший був у 2001 році, другий — у 2002 р.). “Тепер лежу з четвертим інфарктом “завдяки” нашим правоохоронцям, які хочуть стерти мене з лиця землі, — сказав Ігор Вардинець. — Але не дочекаються”. Додав, що тоді, 17 квітня, коли в ЗМІ була поширена офіційна інформація УМВС в Тернопільській області начебто про взяття його з хабаром “на гарячому”, близько 23 години ночі семеро працівників міліції, незважаючи його важкий стан, без дозволу лікуючого лікаря, ввірвались у його палату, довго проводили допит та обшук. У результаті в ніч з 17 на 18 квітня в Ігоря Вардинця стався четвертий інфаркт. Згодом Ігор Степанович аргументував це у письмових скаргах на ім`я Генерального прокурора України В. М. Шокіна.
З того часу вже минає чотири місяці, тому в останній скарзі на ім`я Генпрокурора України, яка зареєстрована в Генпрокуратурі 24.06.2015 року за № 43, Ігор Вардинець просить Генерального прокурора України обидві кримінальні справи, а саме: ту, що порушена проти нього, і ту, що порушена проти правоохоронців, — передати слідчим підрозділам іншої області. Процесуальне керівництво також просить передати прокуратурі іншої області. Ще він вимагає призначити службову перевірку за кожним із наведених ним фактів порушення його прав під час досудового розслідування та притягнути до передбаченої законодавством відповідальності службових осіб УМВС та обласної прокуратури. Також у скарзі на ім`я Генпрокурора України Ігор Вардинець аргументує протиправні дії директора приватного аптечного закладу, які полягають у провокації підкупу (прийшов 17 квітня у палату реанімації, де лежав Ігор Степанович, щоб віддати давній борг), наполягав узяти, щоб потім “викрити” у начебто отриманні неправомірної вигоди. Ігор Вардинець визнає його дії як такі, що містять ознаки злочину, передбаченого ч.2. ст. 370 Кримінального кодексу України.
Отже, боротьба Ігоря Вардинця за здоров`я, життя, відстоювання власної честі і гідності триває. Усім — колегам, друзям, родині, співробітникам — він вдячний за підтримку. В Інституті серця МОЗ України Ігор Степанович перебуватиме до повного одужання, щоб у відкритому суді довести свою правоту.
Звичайно, я не ідеалізую Ігоря Вардинця. Як і кожна людина, він може помилятися. Але ж є певні моральні правила, презумпція невинності, не можна ігнорувати основоположних свобод і прав людини. Саме громадськість, вважаю, у цій ситуації повинна вимагати справедливого, відкритого суду.

Володимир КОЛІНЕЦЬ,
народний депутат України І скликання, член Національної спілки журналістів України.