П’ятнадцять причин для радості щодня: у сім’ї Растворових із Тернопільського району — 15 дітей

Без сумніву, найбагатша сім’я у Гаях-Шевченківських – в Олександра та Лілії Растворових. У них зростає п’ятнадцять дітей – вісім синів і сім дочок. 

Найстаршій дитині, Івану, зараз 27 років, наймолодша в сім’ї – 5-річна Ліночка.

Як розповів голова сім’ї Олександр Растворов, він завжди мріяв про велику родину.

– В моїй сім’ї було 5 дітей, – зазначив Олександр Олександрович. – Я завжди мріяв мати не менше дітей, ніж в мами з татом. Але Бог вирішив потроїти це число. Ми з дружиною дуже щасливі і вдячні Господу за цей дарунок. Як написано в Біблії, «діти – це Боже благословення». Знаю багато людей, які не можуть мати дітей й готові віддати що завгодно, аби народити. А є, на жаль, й такі, які можуть мати дітей, але платять великі гроші, щоб позбутися їх. І це жахливо.

Цікаво, що імена усіх дівчаток у Растворових починаються на літеру «Л» – цю ідею запропонували старші діти.

– Спочатку ми з дружиною називали дітей за іменами дідусів і бабусь, а згодом вибирати нові імена допомагали старші діти, – каже багатодітний батько. – Свого часу тато назвав мене своїм іменем, я теж маю сина Олександра Олександровича.

Два найстарші сини і дочка вже одружені, подарували бабусі з дідусем чотирьох внуків, у січні з нетерпінням очікують на народження п’ятого.

Сім’я переїхала у Гаї-Шевченківські 2008 року, коли від держави їм дали тут двоповерховий дім. «Якщо дивитися на наш будинок зовні, він здається великим, – сказав Олександр Растворов. – Але для нашої сім’ї місця там насправді мало, хоча й за те дякуємо. Коли діти були меншими, було простіше, а тепер старші хочуть мати власний простір».

Растворові ходять до церкви християн віри Євангельської. П’ять років тому місія з Німеччини подарувала їм бус. Велике сімейство дуже любить проводити час разом, особливо в подорожах. «Не знаю, де в Україні ми ще не були, – з усмішкою зазначає пан Олександр. – Найчастіше їздимо на Кременеччину, де раніше жили бабуся і дідусь, маємо там земельні паї. З власної городини годуємо всю сім’ю, з цього й виживаємо. Адже державних грошей, які нам виділяють, заледве вистачає на елементарне – комунальні послуги, одяг. Маємо близько 7 гектарів, сіємо зернові, буряк, моркву, садимо картоплю. Вистачає для себе і поділитися з кимось можемо. На городах у нас працюють всі – від найменшого до найстаршого. Мої діти не бояться жодної роботи».

Раніше між великою сім’єю ділили обов’язки по дому, зараз старші навчають менших братів і сестер, що слід робити. Але якщо йдеться про прибирання, то обов’язково всі разом, навіть тато і мама.

Незабаром новорічні свята, тож я поцікавилася, як вони відбуваються у цій родині:

– Зазвичай на Новий рік ставимо ялинку, це неабияка радість для дітей, – каже глава сім’ї. – Але найбільше свято для нас – це Різдво, відзначаємо його і 25 грудня, і 7 січня. Обов’язково колядуємо всією сім’єю. Тим паче, маємо своїх музикантів – діти грають на акордеоні, фортепіано, скрипці, трубі, гітарі.

Втім, не обходиться й без труднощів, які часто неможливо вирішити самотужки: у Растворових зростає восьмеро школярів, щодня вони їздять у Тернопільську ЗОШ №28, крім цього відвідують музичну школу, тож часто вчаться до темної пори. Як з багатодітної сім’ї, вони мають законодавчо закріплене право на безкоштовний проїзд в громадському транспорті. Однак водії автобуса, які їздять в Гаї-Шевченківські, часто відмовляються підвозити їх.

–  Кожного разу переживаємо з дружиною, як вони доберуться додому, адже й погода не завжди гарна, та й зима надворі, а це ще ж діти…, – в розпачі каже Олександр Растворов. – Інколи вони приходять на останню маршрутку, а водій просто не бере їх в автобус, або виганяє звідти. Додому з Тернополя – майже 2 кілометри…

Родина Растворових сподівається, що знайдуться люди, які зрозуміють їхнє становище й допоможуть вирішити проблему із недобросовісним перевізником.

І наостанок – про добре. Які ж переваги бути багатодітною родиною? Приклад сім’ї Растворових: у тата і мами більше підтримки, більше близьких людей. Вони народжують собі найкращих друзів, які не зрадять…

Ірина Юрко.