Вперше в Тернополі презентують фільми про мандри української табуретки

Вони покинули роботу, попрощалися з коханими, зібрали наплічники, перехрестилися – і поїхали на Схід. 18 000 км дороги. 6 000 метрів висоти. 90 днів. 5 акторів. 1 табуретка…

Це анотація до одного з чотирьох документальних фільмів, які відзняли українці на чолі з мандрівником Леонідом Кантером, подорожуючи світом.

–       Це найграндізніше шоу віднесення чотирьох табуретів до чотирьох океанів, – розповів «Погляду» Леонід Кантер. – В ході цих подорожей було відзнято документальні фільми, презентація яких в Тернополі відбудеться вперше.

Так, український дивак-мандрівник відвідає Тернопіль 2 квітня. О 15.00 в Тернопільському центрі комунікацій, що в ТЦ «Атріум», побачити цю дивовижну людину, задати запитання та поспілкуватися зможе кожен бажаючий. Таку зустріч організували члени ГО «Файне місто» та  AIESEC. За словами організатора Романа Довгошиї, побачити Леоніда Кантера приїдуть навіть гості з Чернівців.

До слова, сьогодні, 1 квітня, о 18.00 в Тернопільському центрі комунікацій (в ТЦ “Атріум” на 4 поверсі) відбудеться перегляд першого фільму про пригоди «табуретників».

Завтра, 2 квітня о 15.00 в Тернопільському центрі комунікацій відбудеться показ другого фільму, а також зустріч з табуретником Леонідом Кантером.

Довідка «Погляду»

Сім’я Леоніда Картера складається з дружини Діани, трирічної Магдалинки та річної Патагонії.

Але відомі Кантери не так своїми цікавими іменами та екстремальними історіями про народження дитини на Вогняній землі, як цікавим хобі – у свої мандри брати із собою табуретку, яку прийнято залишати на березі того океану, де вони відпочивали. За це й кличуть їх – «табуретниками»

Зараз мандрівники завершують грандіозний документально-пригодницький фільм «З табуретом через континенти». У ньому показана група вуличних артистів, що опиняється на Американському континенті з 33 доларами і 33 центами, і рухається по планеті з Півночі на Південь через десятки країн і кордонів, через гори, через пустелі і джунглі, через річки, до найвіддаленішого острова мису Горн, аби там, на краю землі лишити свій табурет…

Люба Вовк, “Погляд”