15 квітня: чому саме ця дата – знакова для Тернополя (фото)

Один-єдиний день у квітні має, без перебільшення, особливе значення для Тернополя.  

Так, перша писемна згадка про наше місто датується 15 квітня 1540 року. Пов’язана вона із наданням королівського привілею на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Амору ІІ Тарновському.

Тернопіль був важливим і багатим торговельним центром

Нова фортифікаційна споруда мала, за задумом засновника, перекрити шлях ворогам на просторах від Теребовлі до Бузька. І Ян Амор – фактично головнокомандувач Польського Королівства, якщо його посаду перекладати на сучасну мову, чудово із таким завданням впорався, вважає кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка – Володимир Окаринський.

– Останнім часом утвердився погляд істориків на 15 квітня саме як на дату народження  нашого міста. Адже локаційний привілей на застування укріпленого містечка Тарнополє у пустельній місцевості «Сопільче» був підписаний у 1540 році саме цього дня, – каже історик. – Оригінал цього документу знайшли нещодавно. Він зберігається у Польщі, у Варшавському архіві давніх актів. Місто розташували спеціально на околиці Галичини, поряд шляхів через які кримські і ногайські татари нападали на українські землі. Найбільше від цього потерпали Поділля, Волинь і Київщина.

Трішки пізніше, точніше через 8 років, причому цього разу 15 березня, коронний гетьман Тарновський отримав дозвіл на створення ставу у заплаві річки Серет.

– Так, став – дійсно «родзинка» Тернополя, – продовжує Володимир Окаринський. – Але якщо саме місто засновували насамперед із оборонною метою, то водойму, точніше каскад ставків аж до Івачівського водосховища, викопували із метою господарською. В описах, що досі збереглися, є повідомлення, що у тих ставках вирощували рибу. Її експортували навіть далеко за межі королівства. Окрім того, були греблі і працювали млини. Тобто і тоді було у Тернополі багато підприємливих людей. Можна сказати, що наше місто відразу було важливим торговельним центром. До того ж, доволі багатим!

Зводили Тернопіль, власне, саме як місто, тобто архітектори керувалися принципами побудови тодішніх європейських міст. Це передбачало навіть заборони на розміщення певних об’єктів у його центральній частині, додає історик. В архівах, за його словами, збереглися документи, що доводять – тут працювали навіть фахівці із Італії.

Тернопіль після війни остаточно втратив частину «родзинок»

Окрім того, саме 15 квітня, але вже 1944 року – війська 1-го Українського фронту тодішньої Червоної Армії, після запеклого 36-денного штурму, нарешті здобули опорний пункт оборони противника – «фортецю» Тернопіль. Повністю зруйноване місто вдалося відродити аж років через 15, додає Володимир Окаринський.

 

– Можна міркувати, що це – друга дата народження нашого міста, але краще тут підійде слово «переродження», – продовжує Володимир Окаринський. – На щастя, смерті не сталося, а відбулося відродження, але – уже зовсім іншого міста. Символічно, що і назву тоді, у 1944 році змінили радянська влада.

До слова, під час Другої світової війни у Тернополі зруйнували понад 85% усіх будівель. Загинула або втекла більшість місцевого населення. Через це навіть обласні структури на певний час розмістили у Чорткові та ще у кількох населених пунктах краю. У пам’ять про одну із найболючіших сторінок історії «файного міста» згодом з’явилася вулиця «15 Квітня», де встановили відповідний меморіальний знак.

– Що цікаво, Панчук і Новиков – автори повоєнного генерального плану Тернополя – дещо «обіграли» і використали здобутки давніх архітекторів, – підсумовує історик. – На жаль, деякі об’єкти, навпаки, були зруйновані радянською ідеологічною «машиною», антирелігійною пропагандою часів Хрущова…

Саме тоді Тернопіль остаточно втратив такі «родзинки», як Парафіяльний костел чи Монастирську церкву. Втім, дещо таки врятувати вдалося, хоча і у видозміненому вигляді. Наприклад, нинішній «Старий парк», який свого часу мав назву «Новий город». Насправді йому – 157 років. І нинішній курган із «вічним вогнем» це – зовсім не новинка, а насип, що був там у пам’ять про Берестейську унію.

Фото із відкритих джерел

Терен

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *