Принадливий Тернопіль. Одні з улюблених місць Інеси Голояд

Одне з моїх улюблених місць у Тернополі – це парк «Топільче». Пам’ятаю, в дитинстві, коли я ще жила в Хмельницькому, а в Тернопіль приїжджала до бабці та діда на літо, це було місце номер один для відвідування.

По-перше, це було близько – моя бабця досі живе на Винниченка. По-друге, для маленької Інеси той парк видавався просто величезним, я могла ходити по ньому півдня. По-друге там були атракціони, я особливо любила «Човники» і «Автодром». Але автодром коштував цілу гривню, то це була мажорна розвага по святах. А от «Човники» коштували копійки, і кататися за один квиток можна було цілих 15 хвилин!

Ще була тема йти з дідом годувати качок і лебедів. Ми для цього брали часом аж дві буханки хліба чи батони. А ще пам’ятаю, як колись в парку було просто неймовірно багацько білок, їх ледь не з рук можна було годувати. А ще оті численні мостики! Вони мене страшенно вабили, та й досі їх люблю. Найкрутішим, звісно, здавався підвісний міст. Ну і неможливо не згадати катамарани. Я до цих пір люблю на них кататися навколо Козацького острівка. Ще мені завжди подобалась ота більш-менш безлюдна, заросла кущами та деревами частина «Топільче», що ближче до базару. Такий собі лісочок з доріжками, мостиками і поодинокими лавочками. Дуже романтична місцина і дуже рятівна під час моїх приступів мізантропії.

Минуло купу років, і я тепер живу на Дружбі вже зі своєю власною сім’єю, і знову ж таки гуляю по Топільче, але вже зі своєю донькою. Вона теж дуже любить годувати качок і лебедів. А ще я вже прокатала її на автодромі, правда вона була трохи в шоці, ну то ясно, їй тільки півтора роки.

А друга моя улюблена місцина – то наш cтав. Я люблю його зі всіх боків та закутків, і з боку Циганки, і з Дальнього пляжу, і з дамби на Дружбі, і з парку Шевченка. Я взагалі дуже люблю воду та водойми, тому тут нічого дивного. Хай той став і любить поцвісти влітку, ну але ж любити треба і в горі, і в радості.

В студентські часи я ставом любувалася найчастіше з Єлісів, ну то така собі класика жанру. Зараз вони мені вже не такі атмосферні, старію чи що. А от острівок «Закоханих» у мене асоціюється зовсім не з якоюсь романтикою, а з обідньою перервою на роботі. В теплу пору року, коли була гарна погода, ми на обід часто ходили саме туди з набором леді: сирком і сарделькою)

Інеса Голояд.