На Тернопільщині школярі дослідили розвиток ремесел у селі Товсте на Гусятинщині і навчалися працювати з глиною у місцевого майстра (фото)
Уляна Джигринюк: «Василь Бардачевський зберігає давні гончарні традиції і творить історію рідного краю», пише Наш день.
Вивчення історії може бути цікавим, якщо про минуле України і встановлення її державності, формування культури і традицій дізнаватися, досліджуючи ремесла наших пращурів та долі людей, які їх плекають, відроджують та розвивають. Завдяки проєкту «Горна державності. Громадянська освіта через історію ремесел» школярі нашої області дослідили розвиток гончарства на Тернопільщині. На презентації їх напрацювань побували і ми.
«Для чого їздити шукати, якщо живу у місці, де природою закладено багатство глин»
Отож, вирушаємо у Товсте – мальовниче село над річкою Гнилою в самому серці мальовничого гірського пасма Медоборів на території Гримайлівської ОТГ Чортківського району. Здавна воно славилося своїм глиняним посудом на Поділлі. Саме у Товстому сформувався один із відомих осередків виробництва народної кераміки.
Сприяли цьому багаті поклади сірої, білої та червоної глини, яку використовували для створення виробів. А у 19 столітті місцевий поміщик Володислав Федорович навіть відкрив тут гончарну школу. Але з часом майстрів поменшало – одні емігрували у пошуках кращої долі, зокрема багато виїхали в Америку, більші міста. Особливо вплинула на рукотворів колективізація, яка перетворила гончарів на колгоспне селянство. Інші змінювали промисел, адже із розвитком фабрик набував більшої популярності посуд з інших матеріалів.
Часи минали і врешті у Товстому не залишилося жодного гончаря. Однак Василь Бардачевський вирішив відродити це мистецтво. Закінчив відділ художньої кераміки Косівського технікуму народно-художніх промислів і почав працювати з глиною. Рідне село не зміг покинути. Зізнається, де б не був, куди б не приїхав, перша думка виникає про глину. Де її можна накопати, які у неї властивості і чи може з неї гончарити.
То для чого їздити шукати, якщо живу у місці, де природою закладено багатство глин різних за властивостями та кольорами, – каже майстер. – Залишається лиш творити!
Презентація дослідження про розвиток гончарства у Товстому відбувалася у місцевому будинку культури. На заході зібралися жителі села, школярі та молодь. Учні Товстенської загальноосвітньої школи І -ІІІ ступенів розповіли про історію рідного села у віршах. А команда «Медобори» – школярі з Тернопільщини Марта Джигринюк, Аліна Каськів, Софія Кривенко та Аліна Липка поділилася інформацією, яку вдалося зібрати про розвиток гончарного мистецтва у Товстому, його звичаї та обряди. Також дівчата продемонстрували власні глиняні вироби, створені під керівництвом Василя Бардачевського, та розписані у його стилістиці.
Квіткові візерунки та унікальний декор теракотового посуду
Василю Бардачевському – 71 рік, він є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Гончар вміє працювати у різних техніках і має особливий впізнаваний стиль, є учасником багатьох обласних та всеукраїнських виставок і ярмарок.
Він випалює як поливану, так і чорнодимлену кераміку. Творить майстер у столітній хаті, яку спеціально придбав, аби облаштувати там майстерню. У невеликій кімнатці погляд одразу захоплює гончарний круг, а зі стін і полиць на відвідувачів дивляться життєво правдиві і фантастичні, веселі й зажурливі загадкові фігурки, декоративні тарелі та вази, сонцесяйні баранці-куманці та свистунці.
У Василя Бардачевського немає абсолютно однакових виробів – кожен з них унікальний, зі своїм неповторним орнаментом. Він трішки відійшов від традиційного розпису кераміки в Товстому – на його глечиках і тарілках немає ні птахів, ні тварин, ні риб, які характерні були для майстрів цього регіону. Зате на них вимальовує рослинно-квіткові узори, – розповідає учасниця проекту Аліна Каськів. – Пан Василь винайшов свій стиль декорування теракотового посуду. Розписує його білим ангобом по червоному черепку або наводить смуги різних відтінків глини, а на них видряпує орнаменти. При цьому дно декоративної миски чи тарілки заповнює квітковими узорами або виводить «дерево життя», доповнюючи його легким візерунком з прямих і хвилястих ліній та крапочок.
Гончарі потребують підтримки
Василь Бардачевський зазначає, гончарство зараз потребує особливої підтримки.
Щоб зберегти це ремесло, потрібно, щоб у його розвитку були зацікавлені державні структури, адже у них більші фінансові можливості. Вони можуть це ремесло підтримати й розвинути. Організація навчання для аматорів, студії гончарства у будинках культури – це все допоможе у розвитку гончарства, – каже майстер. – Коли був Гусятинський район, я вів студію художньої кераміки. Тепер вона ліквідована. Можливо, це все через пандемію коронавірусу, почекаємо, коли вона мине, і подивимось що буде тоді. Сподіваюся, заняття відновлять».
Василь Бардачевський закликає гончарів працювати і не полишати своє захоплення.
Це єдиний спосіб, щоб цей вид народного мистецтва розвивався і не занепадав, – додав майстер.
Вивчати історію можна не лише з підручників, а в майстерні гончарів
Проєкт «Горна державності. Громадянська освіта через історію ремесел» започаткували та реалізовують громадська організація «Не святі горшки ліплять» у партнерстві з регіональним благодійним фондом «Резонанс» та Червоноградським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги за підтримки Українського культурного фонду. Мета проєкту – довести, що вивчення історії може бути цікавим і корисним для молоді і місцевих громад.
Участь у проєкті взяли команди з п’яти регіонів : Львівщини, Буковини, Харківщини, Полтавщини та Тернопільщини, – розповідає Уляна Джигринюк, голова ГО «Не святі горшки ліплять». – 3 вибором гончаря та місцевості команда не вагалась, адже Василь Бардачевський працює з місцевою глиною та є носієм гончарних традицій Тернопілля. Цей проєкт про те, що вивчати історію і навчатися громадянства можна не лише на уроках і не лише за підручниками, що історія ремесел є джерелом знань про те, як розвивалося суспільство, формувались цінності свободи творчості та цехової солідарності.
Виступ школярів з Товстого підготувала бібліотекарка Ірина Гречух, віршований сценарій свята написала Світлана Назарик. За словами пані Ірини, всі натхненно готувалися до цього виступу, дітям було цікаво почути стільки цінної інформації і розповісти про рідне село.
Захід відвідала дружина Василя Бардачевського. Пані Оксана зізнається, їй дуже сподобалося, що наші маленькі діти зорганізувалися і так цікаво розповіли історію Товстого.
Було дуже приємно спілкуватися з дівчатками, що приїхали з Тернополя і вчилися кераміки, – каже жінка. – Взагалі, сам захід цікавий для розвитку села. Можливо, про Товсте тепер буде знати більше людей.
Уляна Джигринюк переконана, цей проєкт є важливим перш за все для розвитку та підтримки народних ремесел, які занепадають. Багато куточків України мають цінні для української історії й культури особливості гончарства, про які знає мало людей.
Завдяки цій ініціативі ми отримали можливість у різних куточках України дослідити розвиток народних ремесел, про які досі було відомо небагато інформації, розповісти про них українцям, дати можливість дітям долучитися до цього процесу. Зокрема, не лише вивчати історію, а й спілкуватися з майстрами і власноруч спробувати творити. Я переконана, цей проєкт – величезний вклад у розвиток громадянської освіти молодого покоління.
Катерина МАГУЛА.
Коментарі вимкнені.