Понад сто тисяч тернополян гарують на чужині
У Тернополі відбувся науково-практичний семінар «Заробітчани Галичини й Волині – їх минуле й сьогодні. Що змінилось?».
У форумі з питань трудової міграції, організованому Українською Всесвітньою Координаційною Радою, взяли участь науковці, представники громадських організацій з Києва, Тернополя, Львова, керівники Асоціації українців Іспанії, об’єднання українців Росії.
На семінарі голова Тернопільської облради наголосив: «Проблема трудової міграції особливо болюча для Тернопільщини, адже кожен дванадцятий мешканець краю пізнав важку долю заробітчанства. А це понад сто тисяч молодих, сильних, перспективних людей, котрі могли б працювати на благо України та області, натомість подалися на заробітки до Іспанії, Італії, Німеччини, Польщі, Чехії та інших країн, щоб прогодувати свої сім’ї, своїх дітей.
Власне, трудова міграція із будь-якої країни має стати для її керівників першим дзвоником про те, що у державі щось відбувається не те, що є серйозні проблеми, адже із заможної, успішної держави не емігрують. Це ще раз доводить масовий виїзд молодих, сповнених сил та натхнення, людей з України на початку дев’яностих – коли закривались фабрики та заводи, почалась руйнація українського села.
Безперечно, і це сумно визнавати, але ми маємо чітко усвідомити: більше 90% цих людей є вже втраченими для України. Ні про яке їх повернення годі й мріяти. Вони повністю трансформувалися у європейське співтовариство. Тому нашим першочерговим завданням є не допустити виїзду за кордон дітей заробітчан. Створення належних умов для припинення трудової міграції має стати пріоритетом для державної влади.
Що для цього необхідно зробити? Перш за все створити робочі місця, щоб люди мали можливість працювати та отримувати гідну заробітну плату. Натомість сьогодні нових робочих місць не створюється зовсім. Адже під таким шаленим тиском, який нині здійснюється на малий та середній бізнес, не те, що не з’являються нові робочі місця, а й скорочуються, йдуть у тінь ті, що були. І допоки держава руйнуватиме мале й середнє підприємництво, стабілізації та розвитку економіки, а отже і скорочення безробіття, не буде.
Таким чином необхідно терміново міняти законодавство, підлаштувати його під нинішні реалії життя.
Натомість сьогодні ми маємо із цим багато проблем. До прикладу – невизначеність із коштами, які надходять в Україну від заробітчан. Неодноразово ми звертались до державних інституцій із пропозицією на законодавчому рівні визнати ці кошти прямими інвестиціями у державу. Адже йдеться навіть не про мільйони, йдеться про мільярди доларів. Частково їх вкладають у нерухомість, кладуть на банківські рахунки, ними оплачують освіту дітей. Разом з тим левова частка їх осідає у домашніх сховках – «по панчохах та шкарпетках». Чому? Люди бояться їх офіційно використати, бояться «показати». Вважаю, необхідно терміново змінювати законодавство, щоб вивести ці колосальні кошти з тіні, вважати їх прямими інвестиціями в Україні, й ні в якому разі не оподатковувати, оскільки вони вже були оподатковані у тій країні, де їх було зароблено.
Мені дуже прикро, що на цій конференції, де обговорюються такі важливі для нашого краю проблеми, немає представників виконавчої гілки влади. Властиво, вирішення більшості питань, котрі виникатимуть сьогодні, належить саме до їх компетенції. І це стосується не лише законодавчих змін, які мала б ініціювати центральна влада. Невідкладним та першочерговим має стати надання опіки та допомоги тим дітям, які стали соціальними сиротами, бо держава прирекла на важкі заробітки за кордоном їх батьків.
Тільки таким чином стане можливим припинення трудової міграції. А це вже питання національної безпеки. Адже втрата освічених, працездатних, молодих громадян несе в собі серйозну загрозу державі в цілому. І не лише справа у тім, що вже завтра не буде кому працювати в Україні. На місце українців, котрі подались розбудовувати інші країни, як це було вже неодноразово у нашій історії, приїдуть нелегали з третіх країн. Як правило, неосвічені, часто із цілими букетами екзотичних хвороб, носії чужих моральних, культурних, етнічних цінностей та традицій. А це несе загрозу не лише державі Україна, а й самій українській нації.
Переконаний, що нинішня конференція напрацює рекомендації, які будуть направлені керівництву країни, щодо шляхів зниження рівня трудової міграції та максимального сприяння залученню заробітчанських коштів у економіку країни.»
29 листопада, науково-практичний семінар «Заробітчани Галичини й Волині – їх минуле й сьогодні. Що змінилось?» продовжить роботу у бібліотеці Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Т.Г.Шевченка.
Коментарі вимкнені.