Невиправдана сумна слава «Нової Тернопільської газети»

 Цікава то штука – доля. Хтось за чесні труди та працю пожинає малі врожаї слави, втім, має добре ім’я поміж людей, а хтось через дрібничку раптом прославляється на увесь світ.

Цікава доля спіткнула і популярний серед тернопільської громади тижневик «Нову Тернопільську газету». Видання, визначними рисами котрого є, мабуть, лишень кримінальна хроніка, привітання тернополян високопосадовцями і «посадовцями, але не високо» із пасочкою-ковбасочкою, рубрика анекдотів та смачних  рецептів від пані Парасі з Великих Гаїв та якесь ганебне словечко, що осуджує пана X у матеріалі замовленому паном Y.

Втім, це суто моя, доведена геть до відкритого суб’єктивізму, думка. Приміром, моя мати не уявляє свого середового дня без шелесту отих дванадцяти сторіночок «Нової» і справа не у наших із нею кардинально різних смаках, поглядах на життя чи різноголосся з приводу того, як має подаватися новина у ЗМІ. Справа навіть не у наповненні, а у багаторічній традиції, у шаблоні, у довірі, що формувалася десь певно із десяток років. І те, що зараз понад 50% газетної шпальти займають усміхнені обличчя тернопільських і не тільки політиків, не відштовхує мою матір від придбання «НОВОЇ…» , те саме із ціною, десь років 10 тому «Нова…» вартувала 40 коп., тепер же понад 2 грн. Втім, читацька аудиторія залишається майже незмінною.

Поміж рецептами та анекдотами минулого тижня «Нова…» підняла й резонансну для Тернополя тему – студенти-іноземці та їхнє тернопільське дозвілля. Публікація із ну ду-у-у-уже провокативною назвою («Біля «Орнави» лилася «чорна» кров…Араби з неграми билися за наших курвів») принесла жовтенько-сіруватій «Новій…» світову славу.

Французькі, американські та що там вже буденні столичні видання не останнього імені  та іміджу минулого тижня просто «кричали» зі своїх шпальт про «одвертий расизм» у Тернополі. «Тернопільська газета закликає до расизму» – рясніли заголовки популярних ЗМІ, супроводжуючи сенсаційний матеріал світлинами «Нової Тернопільської» із передовою статтею про темношкірих студентів.

Така гіперболізація чергової «новотернопільської» затравки із гострим словечком, здивувала навіть мене і я, чи не в перше,  пошкодувала журналістів та редакційний колектив цього видання.

Якщо аналізувати матеріал, то звісно перш за все у очі кидаються словечка, на кшталт «курви», «чорнозаді» і т.д. Втім, схоже можна відшукати фактично у кожному номері «Нової…», мабуть, журналістська стилістика така – бурлескно-траверсійна, як у Котляревського. Згадайте хоча б, як свого часу «Нова Тернопільська» називала у своїх публікаціях пана Деревляного…

Расизмом навіть і не пахне

Вила у «Новій Тернопільській» брати у руки і бігти вслід за іноземними студентами ніхто не закликав, подавали, як не дивно, фактаж (часті бійки за участі арабів та темношкірих, випадок із зґвалтуванням ними ж тернопільської студентки, масове опівнічне зловживання спиртним у ТРЦ «Орнава» та приниження студенток та викладачок на релігійній основі), прикрасивши все…мабуть, таки зайвими «котляревсько-стильовими» словечками, пригаданими вище.

Розмірковуймо без зайвих емоцій та демократичних поривів,- права іноземних студентів у Тернополі ніхто не порушує, порушуються права цивілізованого спілкування та моральних цінностей збоку самих студентів. Вносять вклад у економіку? Ха! Це те саме, що українські заробітчани в Італії,- навпаки вичавлюють! Посівши державні місця у наших вишах, себто, позбавивши шансу безкоштовно навчатися нашого студента, іноземці точно не проводять більшу частину свого часу за посібниками із медицини, скажімо. Вони по-своєму розважаються у нашому місті, чхаючи на моральні засади українців. А бідолаха, місце котрого вони зайняли у виші, підмітає вулиці. Спеціалісти ж поїдуть із тернопільськими дипломиками додому, а українцям бракуватиме своїх «Амосових», – шукатимуть за кордоном.

Проблема більш ніж глобальна, можливо, не зовсім вдало висвітлена у «Новій…», втім, принаймні оприлюднена. Жахає те, як оглядово проглянувши матеріал, французькі та американські ЗМІ кинулись звинувачувати своїх українських «колег» у расизмі. Мабуть, хочуть «показати» своїм підпалювачам машин та грабіжникам, що расизму в них немає, вони лібералісти, а от в Україні, бачте…

Не марно я згадувала політичних діячів Тернопілля зокрема та України загалом, котрі частенько рясніють привітальними усмішками зі шпальт «Нової…» Чи хтось із них кинувся на захист фактично невинно постраждалої редакції? Лишень голова Тернопільської обласної ради, Олексій Кайда, котрий й так не досить часто «піариться» на сторінках «Нової Тернопільської» спробував пояснити можливий негативний вплив студентів-іноземців на місто та його мешканців. Інші продемонстрували німий осуд. Цікаво було б почути й коментар пана Гриценка з приводу публікації, адже його рекламна агітка на першій сторінці разом із рекламою твердопаливних котлів поруч злощасної псевдорасистської публікації, облетіла чи не увесь світ.

«Навіть сотня сфотографованих мавп не вартують достатку і добробуту одного українця – не можна, щоб через фотоколаж, котрому стільки ж років скільки і самому інтернету, дозволити закрити редакцію, котра давала роботу десяткові тернополян. Та й сама газета при всій її жовтизні має свого читача, а значить потрібна для міста”,-стає на захист «Нової Тернопільської»депутат Тернопільської обласної ради, Володимир Бобко.

Цікаво, чи через грошові примхи ректора ТДМУ ім.. Горбачевського, пана Ковальчука, буде розігнано невеличку редакцію із журналістським штатом у п’ять людей та чи гортатиме, ваша мати, ті дванадцять середових сторінок?

Ірина Вихрущ, ltdaily