Донбас – це запущена форма московської інвазії

Нардеп Олег Барна, котрий отримав популярність після того, як нецензурно вилаявся на адресу президента Росії з трибуни Верховної Ради, прославився черговим “спічем” в ефірі “Шустер Live”.

“Донбас заселений нащадками московського п’яного непотребу” – заявив депутат Верховної Ради.

Тут, звичайно, в депутатський город полетіло ліберальне каміння від толерантних громадян в рожевих окулярах. Мовляв: як можна? І це наш нардеп? На Донбасі багато наших людей. І таке інше. Сперечатись на цю тему можна довго. Але, чи варто?

Може, краще подивитись на ситуацію, знявши оті рожеві окуляри? Нам уже говорили, що Донбас- хворий пацієнт і його потрібно лікувати. Це було, трохи більше, ніж рік тому. От саме, коли в Донецьку вбивали активістів Євромайдану, нас переконували, що Донбас просто хворий і то минеться. За умов якісної терапії, звичайно. А ще прощення, любові, підтримки… Минув рік. Терапія не дала результатів, як і наступне хірургічне втручання. Пацієнт і далі хворіє. А лікарі гинуть.

Питання до лікарської комісії: це що – сказ? Чи запущені метастази? Скільки ще ми не помічатимемо очевидних речей? З медичної пракитики: в кожному анамнезі вказується причина хвороби. Про причини “Синдрому Донбасу” уже втомилися говорити історики, етнографи, політологи. І медики теж. Донбас – це запущена форма москальської інвазії. Після успішного, з точки зору імперії, Голодомору, в донецькі степи була масово переселена частина “ісконно-русского”. Тільки не народу, а суспільного дна. Воно невиліковне. Які б шанси не давалися цьому сегменту суспільства: права, свободи, шенгени, культура, розвиток, на, якомусь своєму ментальному рівні, цей сегмент все-одно прагнутиме царя, Росії, халяви і пійла. Це – генетика. І це психологія.

На підсвідомому рівні “рускій мір”, не маючи нічого, прагне це нічого поширити на дотичні території. Заздрість і жадібність – ось що ним рухає. Імперія живе, поки має можливість колонізувати і грабувати нові території. І найкращий рушій імперії – голодний люмпен. Саме це і сталося з Донбасом в 1933-34 роках. Саме це просувається зараз далі на Захід внукакми тих, хто після Голодомору став отим інвазивним організмом, що поширився на українські землі.

Олег Барна правий: в Галичині така ситуація не виникла б. Тут були і досить часто були, роки великої скрути. Але не було Голодомору і геноциду. Після Другої Світової в Галичині були спроби провести таку ж інвазію, але ті спроби наштрикнулись на багнети УПА і окупанти змушені були відступити. Тобто, інвазія москальського елементу в суспільство була, але вона була якісно інша. В Галичину направляли не представників п`яного москальського “дна”, а кваліфікованих педагогів, механіків, інженерів і агрономів. Але, мова не про те. Камінці в депутатські городи кидати потрібно. Але вони мають бути адекватними. От, наприклад, подбав би нардеп Барна, щоб його колеги по мандату, дали громаді хороший приклад патріотизму і готовності захищати права громади не з мікрофоном, а зі зброєю. Як ось, наприклад, міський голова Підволочиська Віталій Дацко. Чи голова селищної ради Товстого. Зрештою, як сотні тисяч українців, котрі не ховаються від мобілізації.