Збараж у центрі світової історії: Тернопільський слід у трагедії Перл-Гарбора
Історія Другої світової війни зберігає чимало героїчних і водночас трагічних сторінок, які досі залишаються маловідомими. Серед американських моряків, які загинули або були поранені під час нападу на Перл-Гарбор 7 грудня 1941 року, були й ті, чиє коріння тягнеться з України. Дехто з них — із Тернопільщини, як-от Майкл Зварун, родина якого емігрувала зі Збаража. Хоча в офіційних документах того часу місце походження часто плутали — писали “Австрія”, “Польща”, “Росія” — справжню історію вдається відкрити лише після ретельного аналізу архівів. Ці забуті імена й долі — частина нашої спільної памʼяті, що нагадує: українці були присутні там, де вирішувалась доля світу.
Про це розповідає журналіст Остап Яриш:
8 травня Дональд Трамп проголосив у США Днем перемоги у Другій світовій війні. За кілька місяців до цього мені випала нагода побувати на військово-морській базі Перл-Гарбор — тій самій, яку 7 грудня 1941 року несподівано атакувала японська авіація. Саме після цього Сполучені Штати офіційно вступили у війну. Ті події змінили хід історії, але мало хто знає, що серед американських військових, які в той день боронили Перл-Гарбор, були й моряки українського походження.
Найбільших втрат американці зазнали на лінкорі USS Arizona, де внаслідок потужного вибуху загинули 1177 осіб — майже половина всіх жертв тієї атаки. Руйнування були настільки серйозними, що корабель не змогли підняти з дна. Сьогодні над затопленим судном споруджено меморіал. Це невеликий причал, коридор і біла зала, де викарбувано імена загиблих членів екіпажу. Для більшості з них USS Arizona став місцем вічного спочинку — понад 900 моряків залишилися похованими під водою, їхні тіла так і не знайшли.
Серед імен на памʼятній стіні я помітив кілька з українським або польським звучанням. Повернувшись додому, почав досліджувати — і справді: на борту USS Arizona служили моряки українського походження. Про це свідчать як прямі, так і опосередковані джерела.
Гаррі “Черрі” Чернуха — моряк другого класу, член музичного гурту на кораблі, веселий і товариський хлопець, який грав на кларнеті та саксофоні. Його ім’я американізоване — в метриці він записаний як Гарасим, син емігрантів із Житомирщини та Галичини. Поминальну службу з пустою труною за Гаррі відправили в українській православній церкві Святого Михайла неподалік Нью-Йорка. У 1951 році на його честь перейменували вулицю в місті, де він жив.
Майкл Зварун — моряк першого класу, син вихідців із Збаража на Тернопільщині, які вдома розмовляли українською. Майкл служив спочатку на іншому судні, але незадовго до атаки його перевели на USS Arizona — за дисциплінарне порушення: пияцтво, лайку і конфлікт з береговою охороною. Під час атаки його звільнили з-під арешту, але це не врятувало — він зазнав важких поранень і помер у шпиталі через чотири дні.
Майкл Савінський — ще один моряк першого класу. В архівах зазначено, що його батьки, Стефан і Анна, були родом із Польщі, проте рідною мовою в документах вказали українську. Його сестра Джулія згадувала: «Він був ідеальним братом і джентльменом. Постійно говорив про флот і мріяв побачити світ».
Джон Йозеф Петяк — моряк першого класу. У документах вказано, що його батьки прибули з Австро-Угорщини та Чехословаччини, але родина відвідувала православну церкву в Пенсильванії, якою опікувалася громада карпатських русинів — тобто, звʼязок з українським походженням цілком можливий. За два дні до атаки Джон надіслав батькам велику фотографію. Вони отримали її вже після того, як дізнались, що їхній син зник безвісти.
Дехто з українців, які служили на флоті в той час, повернувся додому. Йозеф Шаманський пішов до війська заради заробітку — разом із багатьма хлопцями зі свого міста. Йому пощастило вижити під час атаки. Він прожив до 93 років, і за ним відправили панахиду в українській католицькій церкві в рідному місті у Пенсильванії.
І це лише ті історії, які вдалося простежити, зокрема повʼязані з USS Arizona. Дослідження було непростим, адже в офіційних записах країну походження часто зазначали як “Австрія”, “Польща” чи “Росія”. Повніша картина відкривається лише при уважному аналізі і співставленні джерел.
Можна припустити, що того доленосного ранку 7 грудня 1941 року у Перл-Гарборі служили й інші моряки з українським корінням. Їхні імена варто памʼятати — бо вони теж стали частиною великої історії світової боротьби за свободу.
