Людина, що не схилилася: Володимиру Мармусу – 76
Слава Герою! Володимир Мармус – символ нескореності, вірності Україні та боротьби за її свободу. Його ім’я навіки закарбоване в історії нашої Батьківщини поруч із тими, хто, попри всі загрози, став на захист національної ідеї, правди та незалежності.
З юних років він прагнув пізнати історію рідного краю, дослідити коріння свого народу. Він не просто читав – він жив історією, збирав її по крихтах і передавав наступним поколінням. Ця любов до рідної землі та її минулого дала йому силу очолити боротьбу за Україну у ті часи, коли за саму думку про свободу карали тюрмами та засланнями.
22 січня 1973 року Володимир Мармус разом із побратимами Росохацької групи підняв прапор боротьби, розповсюдивши листівки та піднявши українські стяги в Чорткові. Це стало викликом тоталітарному режиму, що прагнув знищити пам’ять про українську самостійність. Радянська влада не змогла пробачити такої сміливості – репресії, роки ув’язнення та заслання стали ціною боротьби. Але дух Мармуса не зламався.
Його внесок у збереження правдивої історії України безцінний. Його праця «Росохач у контексті історії України» – це літопис нескореності, спогади та документи, що розповідають про правду, яку намагались стерти.
Він не зупинився на досягнутому. Разом із сином Василем став на захист України у новітній боротьбі – на Майдані Гідності, у волонтерській діяльності, у відстоюванні правди. Василь Мармус, як і батько, віддав життя за свободу Батьківщини у війні проти російських загарбників.
І сьогодні, коли Україна знову б’ється за свою незалежність, ім’я Володимира Мармуса надихає, його слова закликають до боротьби:
«Нікому волю в нас не відібрати,
Вона як сонце вранішнє встає,
Ніхто не зможе дух людський зламати,
А в українців дух незламний є.»
21 березня Володимир Мармус святкував свій День народження. Вітаємо Вас, Володимире Васильовичу, із 76-річчям! Хай Бог дарує Вам здоров’я, сили і многії літа! Ви є і залишаєтесь взірцем відданості Україні!
Слава Герою! Слава Україні!
Василь Ханас, краєзнавець
Щира подяка Юлії Кіндзерській за підготовку тексту до друку
