Тернополянки вміють руками показувати одне, а ногами – інше, ще й навчають цьому дітей (відео)

У Тернопільському центрі комунікацій учасниці Тернопільського танцювального колективу «Амріта», якому, до речі, нещодавно виповнилося 17 років, розповіли про складне, та разом з тим цікаве мистецтво індійського танцю.

Студенти з Індії співали, а тернопільські дівчата танцювали

–  Є люди, які з простих шанувальників уже стали нашими хорошими знайомими, запитують про нові концерти та з нетерпінням чекають наших виступів. Особливо радіють концертам студенти з Індії, які навчаються у різних навчальних закладах Тернополя. Їх дуже здивувало та приємно вразило, що в такій далекій країні вони побачили свої рідні танці, та й до того ж, не просто народні чи такі, як у фільмах, а справжнє мистецтво індійського класичного танцю.

Індуси приходили на концерти «Амріти» постійно, підспівували пісні. Навіть одного разу усією юрбою підійшли для цього під самісіньку сцену.

–   Була дуже запальна музика і вони голосно співали, тому що пісня, під котру ми танцювали – одна з найвідоміших та найулюбленіших в Індії, вони всі її знали.

Танцівниці «Амріти» кажуть, що зараз індуси не приходять на концерти, бо закінчили навчання та поїхали з Тернополя. Що смішно – вони не могли підказати тернополянам якісь класичні індійські рухи, бо просто… не знали їх. Ще й дивувалися, звідки в дівчат знання їхньої традиційної класики. Зате народні рухи у них були бездоганні.

Індійські та арабські танці зовсім різні

– 17 років ви вже живете цими танцями, чи не було бажання спробувати танці й інших народів світу?

– Я спробувала – записалася на арабські танці, – розповіла одна з учасниць «Амріти», – бо раніше про них мріяла. Але тепер, порівнявши, можу сказати, що індійські танці набагато різноманітніші та глибші за змістом, їх мета не спокусити тілом, а відкрити душу.

Руки і ноги роблять абсолютно різні рухи

– Що найважче в індійських танцях?

– На перший погляд може здатися, що індійські танці прості – в них нема якихось складних акробатичних елементів, високих стрибків, шпагатів, тощо. Але насправді, складність у тому, що в індійському танці надзвичайно складне поєднання рухів ніг та рук: ноги роблять своє, руки – своє.

– Складним є і те, що музика має своє нашарування, свій рахунок, а танцівниця в голові прораховує той класичний рахунок, під який танцює.

В «Амріті» діти дивляться фільми, вчать слова та пізнають культуру

5 метрів тканини, кажуть учасниці колективу «Амріти» – це сарі, і вони вміють правильно намотувати це сарі. До речі, в Індії, попри те, що в сучасних голівудськіх стрічках усі герої вдягнені за європейською модою, прості люди до сих пір носять традиційне вбрання – сарі.

– Ми, звичайно, не ходимо в сарі по вулиці, але на репетиціях займаємося в шальвар-камізі – це теж індійський традиційний одяг – туніка і штанці-шаровари.

Дівчата розповідають, що раніше танцювальну групу було легше набрати, бо було покоління, котре виросло на індійських фільмах. Крім того, колись в індійських фільмах використовували елементи класичних танців. Зараз молодь не бачить такого кіно, адже навіть ті фільми, що до нас доходять – більш осучаснені та уподібнені до європейських.

–    Спочатку батьки, яким, можливо, подобаються старі індійські фільми, приводять своїх діток до нас. Та згодом і в дітей виникає інтерес, адже у нас дуже цікаво побудовані заняття – наш керівник Еліна Абакарова розповідає дітям про сам танець, який вони вчать, його зміст. А ще про Індію, її традиції та культуру. Діти тішаться, що крім англійської чи німецької іноземної мови, знають кілька слів індійською (хінді), адже ми перекладаємо текст пісень, під які танцюємо.

Кумедний випадок на концерті

–   Ясна річ, бувають і кумедні випадки. Є в нас такий танець «В палаці падишаха». Він виглядає, як театралізоване дійство: посеред сцени, на дивані лежить падишах, навколо нього метушаться служниці, підносять фрукти, обмахують його опахалом, але падишаха ніщо не радує. Тоді викликають танцівниць. Ми ледве вмовили батька однієї нашої учасниці зіграти роль падишаха.

Дівчата розповіли, як батько чинно лежав на імітованому ложі падишаха посеред сцени, навколо все було розкішно прикрашене, килими, служниці, за ним величезна штора, до якої теж вчепили килим.

–          І от ми за лаштунками чекаємо своєї черги вийти, та раптом чуємо, що люди в залі почали сміятися. Дивимося, а ззаду падишаха впала штора, здійнявши купу пилу. При цьому актор навіть не поворухнувся, продовжуючи грати свою поважну роль.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”