Настав час вирватись із ганебних пут національного байдикування!

Третину року ми не можемо працювати на повну силу, тому що готуємось до свят і відпусток, відпочиваємо і похмеляємося. Настав час вирватись із ганебних пут національного байдикування.
Наближаються Новий рік і Різдво, а отже, країна традиційно порине в запій на два-три тижні. Від розгулу корпоративів і лавини розмаїтих подарунків у цьому році нас рятує тільки війна – компанії, фірми, працівники перераховують гроші для потреб армії та біженців. Але навіть війна не здатна відвернути мертвий бізнес-сезон у новорічний період.
Традиційно продуктивність праці починає стрімко спадати до нуля в останню декаду грудня. Відходити від тяжкого новорічного відпочинку ми починаємо з третього тижня січня, і тільки на початку лютого відновлюємо гідний робочий тонус. Наші гульбища та пиятики фактично оплачують працедавці і власники бізнесу – продуктивність у січні удвічі нижча, а зарплату ми отримуємо таку ж, як завжди.
Новорічний чад – не єдиний стоп-кран економічного циклу. На початку травня ще два тижні випадають із життя держави. На травневі свята мають прибутки тільки туристична галузь і виробники м’яса та горілки. А за маївками вже й літо недалеко, а потім практика відкласти основні справи до вересня, коли всі повернуться із відпусток.
Набравши розгін до роботи, доводиться зупинятись, щоб знову… насолоджуватись відпочинком. Наприклад, якщо ви влаштовуєте галузеву конференцію чи виставку і хочете зібрати максимум учасників, то у вас є не 12, а лише вісім місяців у рік для заходу: від початку лютого до кінця квітня, друга половина травня і частина червня, а також з 2 вересня до початку грудня. Третину року ми не можемо працювати на повну силу, тому що готуємось до свят і відпусток, відпочиваємо і похмеляємось.
Якщо ми хочемо гідно жити, то треба працювати, а не тішитися вихідними, оплаченими з чужих кишень. Ще одна хитрість, що суперечить логіці, але потурає нашим лінощам – перенесення вихідних. Ми відсвяткували Великдень чи День Незалежності в неділю, а тут ще і в понеділок можна легітимно нічого не робити.
Настав час вирватись із ганебних пут національного байдикування. Ми повинні переглянути наші свята і з економічної, і з духовно-символічної точки зору. Тепер найсприятливіший час для боротьби зі шкідливими звичками. По-перше, ми переосмислюємо себе як націю, по-друге, нещодавно відбулися вибори до парламенту. Депутати можуть приймати непопулярні закони – до наступних виборів люди звикнуть до нового графіка.
Передусім потрібно зняти новорічне і травневе прокляття неробства, а також перестати надавати додаткові вихідні, якщо свято припадає на суботу чи неділю. Потрібно також заборонити “спайку” вихідних, коли дні відпочинку збільшуються за рахунок майбутніх субот. Можна максимум додаткову п’ятницю святкувати з відпрацюванням у суботу наступного тижня.
При призначенні вихідного дня треба враховувати найперше народну традицію – чи існують ритуали і приготування, особливе символічне значення. І не кожне національне свято має бути вихідним. Ми можемо ввести “День прапора”, як у Латвії. У пам’ятні дати вивішувати національні прапори, іноді з траурною стрічкою, але не влаштовувати вихідний.
Давайте згадаємо наші свята. Масово і з особливими церемоніями українці відзначають такі свята: Новий рік (треба два дні – 31 грудня і 1 січня), Різдво (7 січня), “Жіночий день” (8 березня), Великдень (завжди у неділю, тому не потрібен окремий вихідний), День Незалежності (24 серпня). Є ще в народній пам’яті “Чоловічий день” 23 лютого, від якого ми нарешті свідомо відмовились. Може, варто зробити вихідним День захисника України 14 жовтня, щоби він швидше увійшов у колективну свідомість.
Від яких вихідних варто відмовитись? 1 і 2 травня. Демонстрація трудящих Чикаго в 1886 році за 8-годинний робочий день уже не має значення. Наша народна традиція – смажити шашлики і смітити на берегах водойм — зовсім не пов’язана з пам’ятною датою, це можна влаштувати будь-яких вихідних. 9 травня – важливий день для переосмислення історії, розвінчування радянських міфів і церемоній з участю нечисленних ветеранів Другої світової. День прапора – так, але не вихідний. Йдемо далі. Трійця (Зелені свята) – переважна більшість громадян нашої світської держави не може пояснити, що це за свято. Слава Богу, воно теж завжди у неділю – в релігійних людей досить вільного часу для дотримування ритуалів. День Конституції 28 червня – кожен парламент і президент розкроюють Конституцію під себе, тому державну сакральність Основний Закон давно втратив і гідний Дня прапора, але не вихідного. День прапора, окрім названих свят, дозволить виділити такі пам’ятні дати: День Соборності України 22 січня, День хрещення Київської Руси-України 28 липня, День державного прапора України 23 серпня, День Гідності і Свободи 21 листопада. Траурними днями прапора можуть бути роковини аварії на ЧАЕС 26 квітня і День пам’яті жертв Голодомору (четверта субота листопада).
Так, у нас залишиться значно менше вихідних, ми будемо трохи більше працювати. Але саме це нам нині й потрібно. Марно чекати результатів, тупцюючи на місці. Якщо ми хочемо гідного життя, то треба працювати, а не тішитися вихідними, оплаченими з чужих кишень. Любите відпочивати на Новий рік і у травні? Використовуйте свої законні відпустки. А держава тим часом скине з себе сон і приготується до ривка за конкурентні міжнародні ринки.

Максим Пуговський, НОВА Тернопільська газета