Далекобійник із Тернопілля Іван Смольницький розповів про тонкощі своєї професії

55-річний Іван Смольницький із с. Ступки Тернопільського району уже близько 10 років працює далекобійником. Сьогодні, 31 серпня, у нього професійне свято. Журналістка сайту “Погляд” поцікавилася в Івана, як воно, коли твій “офіс” – на колесах.

Керувати машиною чоловік навчився у 17 з половиною років. Закінчив курси водіїв, спочатку практикував на машині ГАЗ-66. Після школи Івана призвали до армії, там керував машиною ЗІЛ. Повернувшись зі служби у війську, знову працював водієм — у колгоспі, перевозив зерно, буряки та інші сільськогосподарські продукти. Відтак пішов працювати в Тернопіль, там почав керувати уже більшими машинами – КрАЗ, Камаз. У далекій рейси почав їздити 10 років тому.

Іван Смольницький розповів, що наразі працює у Тернопільській фірмі, яка перевозить зерно.

– Зараз здебільшого їжджу на порівняно невеликі дистанції, перевожу зернові з Тернополя до Одеси, – розповів водій вантажівки DAF. – Автомобіль для роботи надає фірма, власної не маю.

Іван важить 100 кілограм, а у нього за плечима – 40 тонн!

– Найдалі заїжджав у Росію – в Єкатеринбург (з Тернополя туди – 2830 кілометрів), на Кавказ, – каже далекобійник. – Переважно возив туди промислові товари, різні запчастини. Аби дістатися до пункту призначення, треба було провести за кермом близько двох тижнів. Працюю без напарника, відпочиваю щодев’ять годин. У машині є пристосоване ліжко, телевізор, холодильник, тож працюю, їм, сплю, відпочиваю – на колесах. У машині слухаю переважно українські пісні, не шансон (усміхається – ред.).

– Кров далекобійника тече у жилах нашої сім’ї, – жартує дружина Івана Світлана. – Я хоч і не кермую, однак дуже люблю бути на місці пасажира, їздити з чоловіком у довгі відрядження, милуватися змінними краєвидами за вікном.

Професію тата уподобали собі і сини Смольницьких – старший Юрій уже й сам водить фури, молодший Ігор готується.

– Бути сином тата-далекобійника гордість для мене, це далеко не легка робота, не кожен її витримає, – каже Ігор Смольницький. – Не просто і нам, синам, адже часто доводиться заміняти батька вдома, допомагати мамі по господарці. В дитинстві тато брав мене з собою у подорожі, ще відтоді полюбив великі фури і далеку дорогу: щодня різна природа за вікном, ваблять нові і нові міста, села.

Іван Смольницький розповів, що далекобійник – не тільки чоловіча професія, свого часу бачив за кермом вантажівок і жінок, зокрема полячку. До речі, у Європі дівчата-далекобійниці — не рідкість. Особливо багато їх у Швеції та Нідерландах. Там на дівчат на вантажівках не дивляться як на “білих ворон”. На відміну від України…

За словами мого співрозмовника, в Україні далекобійники заробляють небагато. Скажімо за рейс Тернопіль-Одеса-Тернопіль можна заробити 4-4,5 тисячі гривень.

“Погляд” вітає далекобійників із професійним святом – легких і щасливих маршрутів вам і гідної оплати праці!

Підготувала Ірина Юрко.