Тернопіль попрощався з Казимиром Сікорським (фото)

18 провели в останню земну дорогу тернопільського сценографа, скульптора, живописця, заслуженого діяча мистецтв України Казимира Сікорського. На сімдесят сьомому році життя серце митця перестало битися у понеділок, шістнадцятого квітня. Прощалися з Казимиром Сікорським сьогодні в приміщенні Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Поховали митця на Микулинецькому кладовищі.

“Казимир Сікорський народився 26 вересня 1935 року в селі Ходаках поблизу Шумська. Народився якраз напередодні християнського свята Воздвиження Чесного Хреста. І той хрест, який поклав на нього Господь, був важким, але він ніс його, не нарікаючи, не проклинаючи. То була його доля, а долі, як відомо, не вибирають, її приймають. І Казимир Сікорський свою долю прийняв, хоч і не йшов за нею сліпо. Було, що й не корився, коли в неї з’являлася спокуса упокорити його, зробити таким, як усі”, – так про життя заслуженого діяча мистецтв України Казимира Сікорського пише дружина митця, заслужений журналіст України Галина Садовська у книзі “Казимир Сікорський. Сценограф. Скульптор. Художник”. Серце Казимира Сікорського перестало битися у понеділок, 16 квітня, у день Христового Воскресіння.

-Кажуть, що коли душа людини відходить у ці дні, небесні царські врата відкриті і його душа йде прямо на небеса. Я хочу вірити в це, я хочу вірити в те, що одним ангелом на небесах стало більше, а на землі на одну вдову стало більше. Дорога Галино Дмитрівно, я плачу і сумую разом з Вами, – говорить народна артистка України Марія ГОНТА.

З приводу непоправної втрати вірного служителя Мельпомени, Учителя, Сподвижника, Друга глибого сумує колектив Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. Казимир Сікорський упродовж кількох десятиліть працював там головним художником. Театр для Казимира Броніславовича став рідним домом. Бути його художником – непроста справа. До всіх компонентів мистецтва додається ще душа актора, музика, пластика. Створення сценографії до вистави – особливий процес. Казимир Сікорський – автор сценографії вистав “Лісова пісня”, “Танго”, “Мартин Боруля”, “Гуцулка Ксеня”, “Ціною крові”, “Сльози Божої Матері” та інших, працював з видатними майстрами: Павлом Загребельним, Анатолієм Бобровським, Анатолієм Горчинським, Дмитром Гнатюком, Федором Стригуном, Ярославом Мосійчуком, знаходив спільну мову як з молодими акторами, так і зі зрілими майстрами.

– Цей великий сценограф залишає по собі пам’ять у виставах, бо завжди він казав так, що сценографія – обличчя вистави. І сьогодні, на щастя, незважаючи на те, що Казимир Броніславович по здоров’ю відійшов від художника, у нас ще йдуть вистави в його сценографії. Ще раз схиляю низько голову, любий Казю, театр Шевченка тебе не забуде! – сказав народний артист України В’ячеслав ХІМ’ЯК.

Прощалися з Казимиром Сікорським у приміщенні Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Шевченка. На вічну пам’ять про Майстра показали одну з кращих сценографічних робіт Казимира Сікорського – виставу “Моя професія сеньойор з вищого світу”.

Фото Володимир Явнич