КОДу потрібно об’єднуватися не тільки у віртуальному світі високих технологій

Недавні публікації результатів опитувань проведених соціологічною групою «Рейтинг» та Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) підтвердили аналітичні дослідження з котрими намагався ознайомити читачів ще з часу творення Комітету опору диктатурі й прийняття закону про вибори у Верховну Раду України. Суха мова цифр – доступніша широкому загалу. Та й організації авторитетніші, аніж ваш дописувач.

Волання чи заклинання про об’єднання всіх опозиційних сил в єдину виборчу колону не зовсім відповідають реальному стану справ у суспільстві, а тим більше, його здатності до такого об’єднання. Не варто повторюватись про причини. Говорено про них, і то не раз.

Придивившись уважніше до «зазивачів» виявимо, що найбільш активними серед них є представники, так званих, «диванних» партій. Саме вони це роблять від щирого серця, бо розуміють, що інакше до Верховної Ради не пройти. Утворивши ж єдиний список не тільки претендентів на мажоритарні округи, а й пропорційників існуватиме, бодай, якийсь шанс на омріяне крісло. З іншого боку, не бачу суттєвих суперечностей і між «великими» гравцями. Слабка ідеологічна складова чи її повна відсутність може стати цементуючою для можливого об’єднання «Батьківщини», «Фронту Змін» та «УДАРУ Кличка». Економічний базис легко коригується у потрібному напрямку на будь-якій стадії об’єднавчого процесу. Це – не проблема. Дійсною проблемою у цьому троїстому союзі стануть амбіції лідерів. За відсутності Юлії Тимошенко, на роль лідера претендуватиме Арсеній Яценюк. Це – природно. Якщо вистачить розуму й політичної волі, а найбільше –  здорового глузду, оптимальним буде повторення ситуації виборів 2007 року. Мається на увазі, формування й агресивне просування першої п’ятірки списку. Це «зіграло» тоді, «зіграє» й тепер. Критичним питанням, за відсутності виборчих блоків, буде формальний спосіб формування єдиного списку за пропорційною системою. Під чиєю егідою чи, якщо завгодно, під чиїм «брендом»? За таких обставин, «Свободі» доведеться йти на вибори за пропорційною системою самостійно. Було б доречно зібрати під свої прапори національно-патріотичні сили з інших партій-союзників. Звичайно, можна б було під вибори провести перейменування партії, скажімо, на ОУН «Свобода» куди б влились всі націоналістично спрямовані партії. Хоча, за нинішніх умов, будь-які маніпуляції в партійному будівництві таять під собою різного роду небезпеки інспіровані, ну хоча б, Міністерством юстиції.

Великою спокусою для всіх учасників стане табу на взаємне поборення під час агітації щодо просування своїх кандидатів-списочників. Це за умови, що висуватиметься єдиний кандидат на мажоритарний округ. Тут вступатиме в силу одвічний принцип «свій-чужий». Узгоджений кандидат – «свій», всі інші – «чужий». З жорсткою, а подекуди, жорстокою дією й протидією. Без умов і поблажливості.

І останнє. Вже давно мав би існувати єдиний виборчий штаб КОДу. Принаймні, на загальнодержавному й обласному рівнях. Мали б бути вироблені тактичні завдання й стратегічні задачі. Донесені до виборця. Не у віртуальному світі високих технологій, а давнім звичаєм – від хати до хати, від людини до людини.

 

Олег Мартинюк

ІАГ «Фокус»