Як боровся з окупаційною владою вчитель Вишнівецької школи Леонід Григорович Стефанський. Частина шоста

Перших радянських солдат на Вишнівеччині місцеві жителі побачили 27 лютого 1944 року. Прихід радянської армії вони зустріли дуже насторожено. Чоловіки стали переховуватися, щоб уникнути призову, а друга частина пішла до нас в УПА. За першими лініями Червоної армії  почали просуватися великі загони НКВС, а за ними недобиті  німцями, загони радянських  партизан, щоб воювати з УПА. Ці спецпідрозділи розшукували по селах схрони з зброєю, з продуктами харчування, з одежею, але в першу чергу це українців, щоб забрати на фронт. Люди шукали різні засоби, навіть і відкуповлювалися від призову. Так в селі Залісці, комендант гарнізону в/ч 35335 видав 50 довідок місцевим особам призивного віку на відстрочку від призову в радянську армію. Так вищезгаданими діями комендант гарнізону на думку РК КП(б)У допомагав  повстанцям. Доповідна записка Вишнівецького райвоєнкомату  від 12 квітня 1944 року у відділ розвідки СМЕРШ 1-го Українського фронту говорить що чоловіки навколишніх сіл не хочуть йти до Черонї армії і переховуються в лісах. Частина свідомих наших земляків, котрі були мобілізовані в армію, пройшли вишкіл, втікали і поповнювали лави УПА.

З метою знищення  УПА на Тернопільщині, радянське керівництво  розпочало створювати з радянських партизанів, які перебували ще на наших теренах і підпорядковувалися НКДБ, військові загони і вони стали нести в населених пунктах Вишнівеччини гарнізонну службу та проводити боротьбу з підрозділими УПА та з націоналістичним підпіллям. Так на Вишнівеччині було в кінці березня таких діючих військових сім груп. Також при НКВС була створена військова група яка, переодягалася під вид повстанців і ходила по селах Кременецького, Почаївського, Вишнівецького, Велико-Дедеркальського та Лановецького районів. Ця група була створена при Кременецькому РВ НКДБ і очолював її “Кравченко”

Ще у 1943 року під керівництвом  “ Чесного”,   – Росічкий Данило Пилипович що відповідав в цей час за створення по селах схронів для збереження зброї, в селі Колодно був організований великий схрон зброї. Цей військовий склад за рекомендацією Шиманського Констянтина “Чернець”, сина священника, був зоорганізований в стодолі  священика села Колодно Онищука.  28 березня 1944 року до села прибула велика група колишніх партизан, які вже перебували на службі відділу СМЕРШ 60-армії разом з солдатами НКДБ і провели детальний обшук.  Тоді з схрону було вилучено сім мінометів, два кулемети, сорок пять запасних стволів до кулеметів, двадцять гранат, одинадцять снарядів та інші боєприпаси. В цей час коли проводилося вилучення зброї, священик перебував в церкві Архангела Михаїла разом з Тихоном Мазуром і Обалем Іваном. Тоді їх там відразу розстріляли на подвірї храму. В цей день ще енкаведисти вилучили пять тонн жита, сім тонн вівса, сім тонн ячменню. З інформаційних повідомленьм у Вишнівецькому РВ НКДБ до 20 березня вже була інформація про дислокацію та  кількісний склад схронів та військових підрозділів УПА на Вишнівеччині, яку подали партизанські зєднання. Але в цей день, 28 березня 1944 року було приведено коло двадцяти односельців з Колодна в приміщення школи і по одному цих людей допитували, щоб відвести підозру хто доніс про схрон у священика. Один з цих допитаних і вказав місце схрону зброї та зерна. А люди в селі загинули. Їх не затримували, не допитували, не судили а розстріляли і залишили коло храму. А таких злочинних  масових вбивст було багато на Вишнівеччині. Село Поляни, що на схід від села Старий Вишнівець. 20 квітня 1944 року. За день до страшної трагедії по селу між повстанцями була запущена інформація, що до них має прибути надрайоновий ОУН і всі повинні збиратися в Мишковецькому лісі. Мотиви були ще такі, що буде організований військовий похід у Карпати. Точно була вказана година і місце загального збору. Оповістили всіх і без затримки згідно вказаного часу прийшли молоді хлопці і відразу були оточені колишніми радянськими партизанами, а тепер бійцями  відділу СМЕРШ та енкаведистами. Без попередження відразу протягом десяти хвилин всі молоді хлопці були розстріляні. А хто залишився пораненим, був по звірячому добитий. Загинуло двадцять чотири патріоти, борці за нашу незалежність, наші земляки. Так тоді у ці криваві часи такі масові вивства були і в селі Бодаки. Там енкаведистам були відомі місця криївок, де переховувалися наші хлопці. Криївки стали розсекречені і енкаведисти закидали їх гранатами. Майже всі там гинули, а хто лишався живим добивали прикладами.

Безперервний конвеєр арешнів, катувань, допитів наших патріотів Вишнівеччини забезпечувала армія працівників НКВС-НКДБ. Ця система була витвором радянської комуністичної системи і з кожним роком вдосконалювалася. У нас немає жодного села, якого б не зачепила страшна хвиля арештів і увязнень. Кидаючи наших людей в страшні катівні радянської влади, тим самим винищували наш патріотично настроєний народ. Насильно заарештовували невинних людей, по дорозі до Вишнівецької катівні били, а потім садовили у страшні підвали, які були розміщені під католицьким костелом. У заарештованих не заживали кровоточиві рани, а від  жорстокого утримання, появлялася короста. А приводили в цю катівню молодих хлопців і дівчат з усіх сіл нашого краю, і не одного і не подвох, а великими групами. Перед початком грудня 1945 року з села Бутин у Вишнівецьку катівню серед ночі пригнали коло сорока заарештованих. Спочатку, до заходу сонця, в селі  Бутин зігнали всіх, хто тоді попався енкаведистам під руки у приміщення школи, а потім під конвоєм гнали по снігу і заметілі  у Вишнівець. Серед заарештованих була дівчина, вік якої ще недосягав шістнадцяти років. На першу ніч їх розмістили в підвалі без нар і ліжок. Вони лягали на холодне каміння. Тоді половина вязнів з Бутина  застуджувалася і діставали запалення, якого ніхто ніколи не лікував. І ця дитина з Бутина, яку вели кати у Вишнівець, а потім відправили ще катувати у Кременецьку тюрму, померла від страшних катівань у Кременці. У Вишнівці слідчі катували полонених, як тільки могли. Вони часто були випивші і знущалися, били нагайками по крижах, били по ногах, били в живіт, грудях.  Так катували, вязень втрачав свідомість, а потім коли приходив до памяті не усвідомлюючи підписував підсунутий слідчим протокол. І в такий страшний час, патріоти Вишнівеччини вели страшну боротьбу проти ворогів свого народу.

Перші допити наших повстанців проводили у Вишнівецькому РВ НКВС з особливою жормтокістю. Патріотично настроєних наших патріотів намагалися всіма силами залякати і психологічно зламати. А діяли з великою ненавістю на кожного морально і фізично. Застосовували страшні туртури, по звірячому били людей шомполами, дротяними нагайками, ногами своїх енкаведиських чобіт, Закатованих на допитах  або вбитих повстанців під час облави енкаведисти спочатку садовили коло костелу, а потім через декілька днів вивозили та викидали у криниці, або закопували на польському кладовищі Вишнівця.

За часів  московської комуністичної системи, зрада і зрадники разом із сексотством були на особливому становищі в  Радянському Союзі та одним із  основних способів боротьби з “ворогами радянської влади”, проти всіх. А у комуністичних пройдисвітів було основними засадами, це прагнення вижити за будь-яких обставин, жити краще від інших, топчучись по їхній порядності і хоч по трупах йти до своєї зловісної мети.

Сексотом “С большой букви” було відкрито у радянській держави все — до державних посад, вступ до вишів, і навіть до отримання в колгоспі кращого трактора чи нового вантажного автомобіля. Зрадництво і сексотство в СРСР було перетворене в ранг державної політики. Зрадники і сексоти як чиновники, одержували офіційну державну зарплату, це залежало від того який ефект мала зрадницька робота і які були її наслідки. Навіть навчальний і виховний процеси у радянських школах, теж підпорядковувався цій меті. Візьмемо образ Павлика Морозова, який був спрямований на всю систему радянського виховання. Ця постать батькопродавця і міф про “подвиг” юного піонера сексота показав, як руйнує радянська влада сімейні відносини і сприяє вихованню з дитячих років стукача-зрадника.

Хресними батьками зради і сексотів були терор, шантаж і підкуп, брехня, вічний страх, насильство і цькування один на одного, винищення  свого чесного, розумного, талановитого, ініціативного, гордого. Адже основна мета КПРС, це було знищити в українця відважність, високодуховність, козацькі традиції. Комуністи на наших землях хотіли зробити новий тип людей, свого покрою  яничара, який був атеїстом, відданий комуністичній партії, поклонявся ідолу в Кремлі Леніну, невігласом, сексотом, зрадником високих українських ідеалів. Частково вдалося, але не весь народ наш, а тільки малу частинку. Кращі сини і дочки  наших земель Тернопільщини стали на захист українського народу. Велика кількість їх загинула і ще тепер місця їх поховань невідомі. А тепер переглянемо архівні матеріали.

В кінці травня 1944 року у Вишнівці почала формуватися місцева окупаційна влада. Навчання в школах приколотилось у зв’язку з приходом більшовиків. У Вишнівці і в навколишніх селах кожного дня відбувалися сутички з повстанцями і гинуло мирне населення. Постійно проходили арешти людей. 

За вказівкою районного керівництва Вишнівецького ОУН багато членів ОУН –УПА Вишнівеччини пішли у воєнкомат, щоб уникнути арешту та були призвані до армії. Я також у кінці квітня 1944 року сам пішов у Вишнівецький воєнкомат і був призваний в армію. Мене відразу в цей день відправили в Тернопіль.

Ще тисячу років тому запроданство і зрадництво були повсякденними проявами. Бацили яничарства та зради століттями розї’дали і роз’їдають наші землі. Зрадниками тоді були і досі є в наш час. Зрада завжди мала певне спрямування і була направлена  на певних індивідуумів, чинила зло окремим особам, групі людей і навіть державі та її народу. Зрада має завжди свої розміри і масштаби. А зрадники нехтують всім, насамперед, почуттям людської гідності, честі, любові і поваги до свого ближнього, до свого народу, до своєї Батьківщини. В різні історичні епохи у наших землях по різному ставилися до них.  Наші предки зрадників вішали на деревах, а в Російській імперії зрадникам платили великі гроші. Зрада і сексотство стало підвалиною та опорою соціалістичної системи колишнього СРСР.

(Продовження буде)

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ