Український підприємець тиждень сидів в ізоляторі у Франції. Враження

Приватний підприємець Ігор Єременко нещодавно повернувся у Чернігів з пункту тимчасового утримання мігрантів у Франції.
Півроку жив в Іспанії. Їхав додому. Маршрутом з Валенсії (місто і провінція в Іспанії) у Тернопіль.
— У Франції на автомагістралі нас зупинили, — розказує Ігор. — Для перевірки документів. «Проїдемо у відділок», — сказали.

Так мене затримали до з’ясування обставин щодо порушення візового режиму.
У поліції відразу викликали перекладача. Багато допитували. Було п’ять заходів — по годині, по півгодини. Одне й те ж запитання задавали у різних варіантах. Дуже цікавилися деталями. Де жив, як, звідки їхав, куди, з ким.
Французький ізолятор тимчасового тримання — це кімната площею сім-вісім квадратних метрів, — продовжує Ігор. — Бетонна підлога, бетонне ліжко. Воно голе, без постелі.

Ближче до ночі видали матрац. Схожий на наші мати. А вже ж був кінець листопада. Дуже холодно. І ні ковдри, ні опалювальної батареї.
Під ліжком стояло п’ять дифузорів (систему дифузорів використовують для подачі повітря у приміщення). З них мало б іти тепле повітря. Але звідти дув холод. Я не міг зігрітися. Засинав, а через п’ятнадцять хвилин прокидався. Віджимався від підлоги, щоб не закоцюбнути.

Їсти давали равіолі (виріб із тіста, аналог пельменів. — Авт.). З овочевою начинкою. І в обід, і увечері — порція равіолі. В одноразовій тарілці, запечатаній фольгою. Гарячі. Розігріті у мікрохвилівці.
Через добу з’ясували, що я не винен, закони не порушував. Тому — вільний. Віддали телефон, срібний ланцюжок і гроші — шістдесят шість євро. Попередили, що мають мене вивезти або на кордон, або в аеропорт. І відправити додому.

— У мене нема грошей на квиток,— сказав я.
— Тоді вас відправлять у табір для мігрантів. А вже звідти — додому, в Україну.
Розташований у Страсбурзі табір — це територія за високою подвійною огорожею. Металевою, сітчастою.
— Мене відразу обшукали, — розповідає Ігор. — Забрали речі. Телефон, бо в ньому була відеокамера. Залишили п’ятнадцять євро. Решту, 51 євро, я віддав на зберігання. До своїх особистих речей.

Відразу видали ковдру — тонку, але теплу. Комплект чистої постільної білизни. Зубну пасту і щітку. Гребінець. Усе це було запаковане.
Повели в камеру. Кімната обстановкою нагадала мені санаторій.
Площа її приблизно 10-11 квадратних метрів. Два металеві ліжка. Матраци на ліжках м’які, товсті. Подушки — поролонові. Стіл розміром зо два столи, які виносять з кафе на вулицю. Один пластиковий стілець. Телевізор з пультом.

Кімната тепла. Але батарей опалювання не було. Обігрів — через підлогу. Підлога викладена плиткою. І дуже тепла.
Кімната розрахована на дві людини. У кінці коридора — туалети і душові кімнати. Доступ до туалету і душових — у будь-який момент.

Будь-коли можна вийти надвір. Навіть після відбою.
Щоранку будила поліція. О восьмій. Поліцейський стукав у двері. Чекав відповіді. Запитував:
— Будете голитися?
Давав одноразовий станок. Його потрібно було повернути під час сніданку, бо це ріжучий предмет.

На сніданок о дев’ятій пили чай, каву, можна з молоком. Подавалася видовжена булочка. Шматочок масла. Шматочок повидла.
Обід — о дванадцятій. Суп бував не часто, за весь тиждень — двічі. Але салат щодня. І гарнір, наприклад, картопля зі спаржею, до риби або м’яса. Обов’язковотвердий сир. За тиждень сорти сирів не повторювалися. Часто давали елітні сири, із цвіллю.

Що було на вечерю? Опишу одну. Вермішель зі смаженими овочами. Смажене м’ясо індика в соусі. Салат з креветками. Солодкий десерт: сирковий або мус. Фруктовий десерт: яблуко або фруктовий салат. Давали також порожню склянку. Бери каву або чай, скільки хочеш. На території табору був також кавовий автомат. За склянку кави з автомата — 40 центів.
«Відпочинок» у таборі тривав тиждень. Після чого Ігореві купили квиток в Україну.

Ігор Єременко

Тамара Кравченко, «Вісник Ч»