Страждати не обов’язково: о. Євген Заплетнюк про життя та розлучення з алкоголіком
Оскільки алкоголізм в Україні набув масштабів пандемії, на яку нині хворий чи не кожен третій дорослий, кращим товаришем і супутником цього захворювання є міф про те, що надто сильна любов до алкоголю подружнього партнера аж ніяк не може бути підставою для розлучення.
Хіба ж допустимо, щоб люди розлучалися в таких кількостях? А, як же хрестоносіння та спільна Голгофа подружжя за час горі? А як же шлюбна клятва не покинути один одного до самої смерті? Багато дружин алкоголіків, а також чоловіків у яких жінки страждають на цю недугу, переконують себе в тому, що оскільки алкоголізм це хвороба, то хворих покидати в біді та хворобі величезний гріх.
Насправді, алкоголізм – це хвороба добровільна, викликана свавіллям та потуранням пацієнта своїм слабостям. Це рак чи гангрену люди не можуть зупинити, але алкоголізм при добрій волі та бажанні людини успішно лікується. Право це стверджувати мені дає вже досить тривалий досвід служіння в серед пацієнтів місцевого наркологічного диспансеру. Я особисто проводжу регулярні зустрічі з такими хворими та членами їх родин.
Чи потрібно співчувати алкоголікам? Категоричне «так», коли маємо на увазі їх , як своїх дорогих братів і сестер у Христі, та категоричне «ні», коли говоримо них у зв’язку з їхньою хворобою. Древній аскетичний принцип нагадує, що потрібно «любити грішника, а ненавидіти його гріх». Більшість дружин і чоловіків осіб залежних від алкоголю не розуміють цієї різниці та самі стають співучасниками цього страшного злочину проти людської душі та тіла.
Замість того, щоб поцікавитися природою виникнення залежностей та що ж таке співзалежність, лінивим і байдужим до своїх рідних людям зручно вірити у видуману ними ж Голгофу. Насправді, це не Христова Голгофа, а та, що з’явилася в наслідок людського лінивства, байдужості та нелюбові до себе та до своїх подружніх партнерів. Це кара людям за свою ж недалекоглядність. При чому – за цілком добровільну недалекоглядність і дурість. Якщо Господь дозволив зробити так, що певні хвороби в наш час піддаються лікуванню, то не лікувати їх – гріх проти Бога та його намірів.
А, зрештою, на якій підставі люди потакають одним хворобам, а інші спішать лікувати? Чому ті чоловіки та дружини, які миряться з алкоголіками, наркоманами, блудниками та злодіями в себе вдома, вважаючи це «своєї Голгофою», не хочуть миритися, якщо в них різко заболить голова, живіт чи зуб? Чому при зубній болі вони кидають все та готові платити неймовірні гроші лише щоб хоч якось зменшити власний більш? Чому вони годинами стоять у черзі в поліклініках й буквально тероризують власними болячками всіх відомих і невідомих їм лікарів? Можливо тільки тому, що себе вони люблять багато більше за своїх подружніх партнерів? А, можливо, їм подобається відчувати себе мучениками, страждальцями та спасителями, які приносять на вівтар Всесвіту своє власне життя.
Так ось. Зараз я скажу одну, доволі неприємну річ, яку ще жодного разу не було приємно комусь чути. Люди стають алкоголіками, наркоманами, блудниками чи злодіями не просто так, не на пустому місці. Зазвичай, алкоголізм чи інша залежність формується під впливом обставин і соціуму, який її оточує. Заберіть у людини звичне їй середовище, і вже зовсім скоро поміняється сама людина. Створіть людині «правильні» обставини, і вона почне пити. Створіть алкоголіку середовище, в якому він відчує себе краще, ніж він відчував себе в стані алкогольною отруєння, і він більше не захоче пити. Якщо насолода від тверезості буде сильнішою за стан дурману, він обов’язково буде триматися кращого, обравши тверезість.
Насправді, людям ніколи не було байдуже, що відбувається навколо них. І вже точно, ми можемо бути надзвичайно чутливими до всього, що нас оточує, часом навіть ясно це не усвідомлюючи. Тому, не варто обурюватися, якщо наступного разу хтось із членів родини алкоголіка у відповідь на питання: «що ж нам із ним робити?» почує від священика, нарколога чи психотерапевта приголомшливу відповідь: – спочатку змінюйтеся ви самі! Як це? Що це означає? Хіба може бути таке, що в усьому винен не він – клятий алкоголік, а я – зразкова дружина та мучениця? Може. Так само, як царя робить свита, алкоголіком людину робить слабка воля та згубний влив середовища.
Алкоголіка не можливо вилікувати, не змінивши йому стиль життя та ставлення до нього, як до особистості . Тому, сподіватися на те, що навіть після професійного лікування ви отримаєте нового чоловіка, але не змінюючись самим було б смішно. Саме тому, по всьому світу на рівні зі курсами анонімних алкоголіків (АА), існують також курси «ал-анон» – для членів родин співзалежних людей. Вони теж потребують виправлення та кваліфікованого напоумлення. Духовна та психологічна допомога залежним і співзалежним – це важливий процес оздоровлення родини.
Замість того, щоб вважати себе великою страдницею, яка змушена Богом нести свій хрест довічного життя з алкоголіком, жінка повинна робити все, щоб допомогти члену своєї родини розкрити потенціал щасливого життя будучи в тверезості. І якщо для цього потрібно змінитися самій, то вона повинна це робити. Якщо ж для того, щоб чоловік відчув сильний емоційний заряд, прийшов в себе, отямився, йому потрібно буде розлучення та життя в інших умовах – дружина повинна звернути увагу й на такий варіант розвитку подій.
Звичайно, розлучаючись із алкоголіком ви повинні знати, що не завжди це допоможе йому вилікуватися, бо це лише частина великої роботи для преображення його особистості. Однак, будьте певні, що конкретні кроки, які йдуть услід за безліччю ваших багаторічних обіцянок покинути його, майже завжди мають значну протверезну дію. Якщо це не допоможе, ви все одно будете знати, що на цьому етапі стосунків ви робили все можливе, щоб допомогти цій людині. Буває таке, що покинутий чоловік приходить у себе, кається, робить перші кроки виправлення, повертається до дружини через певний час окремого життя, а потім знову запиває. Це стається лише тому, що чоловік змінився, чи, принаймні намагався це робити так добре, як лише міг, а дружина, діти та теща залишилися такими, якими були раніше.
Я не знаю вас особисто. Не знаю особливостей вашого характеру та рівня ваших стосунків із партнером, який п’є. Але, наявність у вашій родині такої проблеми ясно свідчить, що ви обоє робите щось не так. Вас може дивувати, що зараз я виступаю апологетом вашого чоловіка-пияка, а не вас, ваших спільних дітей і всіх інших родичів разом узятих. Все ж, досвід вивчення як цієї, та схожих сімейних проблем свідчить, що в пияцтві завжди винні двоє та більше осіб. Немає нічого дивного, що під тиском обставин деякі люди починають пити. Деякі люди не витримують, і навіть накладають на себе руки! Однак, винними чомусь у нас завжди вважають лише ті, хто п’є, чи хто себе вбиває. Думати так – помилка. Пияки та самогубці просто слабкі люди, які ламаються від життя та обставин, не маючи повноцінної підтримки та любові ззовні. А провина за це, найчастіше, лежить на тих особах, які довели їх до такого стану, чи вчасно не протягнув руку допомоги.
Звісно, кожна родина нещаслива по-своєму, і було б нерозумним рівняти всіх під один гребінь. Все ж, ще раз підкреслю, що в у родині пияка винен не лише він один, просто в кожному конкретному випадку – різна міра вини в кожного. Якщо ви готові змінюватися разом із алкоголіком, допомагати йому лікуватися, каятися та освячуватися – нехай у цьому допомагає вам Всемилостивий Господь. Якщо ж ні – відпустіть його, дозвольте йому отримати шанс на нове життя в інших обставинах. Іноді це допомагає. Робіть хоч щось, поки не пізно.
І найголовніше. Ніколи не легковажте допомогою професіоналів. Звертайтесь за порадою до людей, які добре знають вашу проблему не з одного, а з багатьох сторін. Нарколог вам підкаже, як розмовляти з алкоголіком і наркоманом. Психолог порадить, як вибудувати з ним конструктивний та корисний діалог. Духівник допоможе переглянути ваше життя та виправити все те, що можна виправити. Якщо відчуваєте в собі достатньо бажань і ресурсу змінюватися – це варто спробувати.
Безліч людей, які нині звикли страждати від себе та інших, хочуть запитати Господа лише щось типу: – Господи, за що Ти посилав на нас ці муки??!! А Господь тихенько відповість їм: – Жодних мук я вам не посилав. Це був ваш особистий вибір. Ви самі придумали собі цей спосіб страждань, він вам сподобався, ви його прийняли, захопилися, та ще й приписуєте Мені провину за це. Я не хочу і ніколи не хотів, щоб хоч одна людина на цій землі страждала.
Люди спасаються випробуваннями, але не кожна мука – благословення Богом. Алкоголізм лікується. Для спасіння душі Богу потрібні не страждання, а правильне, чесне та святе життя. Страждати не обов’язково.
Коментарі вимкнені.