Повітряний пиріг від тернопільського депутата

Аеропорт “Бориспіль” збираються віддати в приватну власність. Як відомо, Кабмін включив його в перелік об’єктів, які можна надавати в концесію. Останнім часом в українців не викликає подиву, коли державні підприємства, які є далеко не збитковими, приватизують. Все частіше ми чуємо про участь в таких оборудках “родинних” підприємств, які прямо чи опосередковано належать членам сім’ї президента. Звісно, концесія це не приватизація. У випадку з аеропортом “Бориспіль”, це надання приватній особі права на управління та отримання прибутку від нього на термін від десяти років. В обмін держава має отримати концесійні платежі, а концесіонер трансформувати “Бориспіль”.

Проте постає закономірне запитання, чи доцільно віддавати аеропорт, який приносить сотні мільйонів гривень українському бюджету, в чиїсь приватні руки. Чи не буде це черговою перемогою “стабільності” над справедливістю? Пригадаймо, чистий прибуток аеропорту “Бориспіль” в першому півріччі 2012 року становив 270,49 мільйонів гривень. І тут з’являється ідея концесії…

Як не крути, назвати це рішення раціональним неможливо. Хіба, якщо дивитись не з погляду інтересів держави, а з погляду інтересів певних осіб.

На підтримку концесії звучать абсурдні аргументи. Наприклад, що відповідно до рішення уряду, ключові завдання концесії – це вирішення низки проблем, пов’язаних з рівнем обслуговування пасажирів і авіакомпаній, збільшення управлінської ефективності керування аеропортом та збільшення пасажиропотоку. За логікою урядовців цих проблем не вирішити ніяк, окрім як передати ВЕСЬ аеропорт концесіонеру. Хоча для цього було б достатньо найняти більш професійний управлінський персонал. Тож бачимо, що політика “покращення” дійшла до аеропорту “Бориспіль”. Одного з найбільших шматків державного пирога, який ще не був привласнений.

Щоб уявити ціну питання, достатньо навести цифру в 5,5 мільярдів гривень. Це вартість побудови двох терміналів під час підготовки до Євро-2012. Тепер складається враження, що ці державні інвестиції робили для того, щоб пізніше шалені прибутки йшли до рук приватного підприємства, яке буде концесіонером. А українська держава знову залишиться бідним родичем.

Зараз не зрозуміло, якими будуть критерії відбору концесіонера. Рішення про надання концесії прийматиметься за результатами проведеного Кабміном конкурсу. Його об’єктивність сумнівна. А від конкурсу залежить, хто розпоряджатиметься аеропортом мінімум 10 років, можливо, й більше. Мінімум інформації відомо про суму концесійних виплат, за оцінками Міністерства інфраструктури, вона становитиме 1,5 млрд. гривень за 10 років, тобто 150 млн. на рік. Якщо співставити ці цифри з чистим прибутком за останні півроку і згадати про 5,5 млрд. гривень інвестицій під час підготовки до Євро-2012, то залишається лише дивуватись, до якої міри цинізму дійшла ця влада.

Справа концесії аеропорту “Бориспіль” не вигідна ні державі, ні українським громадянам – так ми втрачаємо курку, яка несе золоті яйця. Чи радше, у нас її нахабно крадуть…