За що віддали своє життя молоді воїни УПА на Тернопільщині. Частина третя

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області та протоколів допитів Служби Безпеки ОУН на Тернопільщині.

Село Котюжини Вишнівецького району Тернопільської області.

З протоколу допитів Павла Івановича Рися.

« Навчання у нас ще тривало два тижні, мене більше ніхто не викликав і за зброю мене не питали. Я думав що все вже забули. Після закінчення навчання у Вишнівецькому воєнкоматі ми здавали екзамени і я здав  їх на чотири. Після цього нас всіх відпустили додому. Так я перебув в своєму селі цілий тиждень.  А це було в середу і з самого ранку облава. Приїхало десь коло сорока військових, вривалися в кожну хату і не минули нашої. Мене заарештували. Керував цим військовий з Вишнівця Огурцов. Мене під вечір відправили у Вишнівецьку катівню і там закрили в камері. Цілу ніч я не спав, а все думав і про свою сімю, про своїх хлопців і про катів. Ще не сходило сонце, а мене о четвертій годині ранку покликали на допит. Там у кабінеті мені зробили очну ставку з раніше затриманими  Сас Федором і Казновецьким Костею. Мене і їх  допитували за друкарську машинку, яку кагебісти так і не змогли ще знайти. Машинку мені приніс Сас Федір на зберігання. Я добре знав що «Сніп» не заарештований, тому машинка ще повстанцями використовується і більшовики її не знайдуть. Тому я сказав що машинку у мене забрав “Сніп”. Це підтвердив Казновецький Костя, який сказав що бачив як “Сніп” її ніс від мене у ліс, але куди він не знає. Їх двох Огурцов відправив у камеру, а мене почав сильно бити за те, що я не говорю правди, за те що я не признався що робив в період німецької окупації. Я відповів що в період німецької окупації пас худобу. Тоді Огурцов витягнув тверду ризинову палицю і почав знову мене нею бити і по голові, по грудях та плечех. Він бив мене і кричав, що я вбив Шегейду, участкового Вишнівецького НКВД. Мене сильно побитого відправили в камеру, де від болю я не міх навіть заснути у ночі.”

Село Котюжини Вишнівецького району Тернопільської області. Там у селі  Вишнівецький РВ НКДБ мав певну кількість завербований активістів, які постійно вислідковували куди заходять повстанці, скільки їх ходить, з ким, яку мають військову зброю, в що одягнені, хто має з ними у селі звязок. Також доносили і при звязкових дівчат. Особливо доносили про дівчат з сусідніх сіл. Ці агенти постійно перебували на дворі навіть тоді коли починали гавкати собаки. Коли вони підходили до своїх односельців, то часто при них критикували владу і кагебістів. Кожен з них в РВ НКДБ мали свої клички. Частина  донощиків поступали і в повстанську армію, а потім переходили в винищувальні батальони. Так в Котюжинах командиром винищувального батальону був колишній повстанець Байда, який добре знав хто перебував в УПА, хто з членів ОУН  займався у період німецької окупації, добре він знав і про діяльність Рися Павла Івановича. В селі постійно перебували з солдатами енкаведисти з Вишнівця Паращук і Огурцов. Вони багато прикладали зусиль щоб ліквідувати “Незабутька” і “Снопа”.

Слідчі Вишнівецького енкаведе провели багато допитів, але практично не могли виявити від затриманих якоїсь нової для себе інформації. Затримані говорили вже тільки про тих, які були вбиті енкаведистами, або вже були засудженими і відбували термін далеко у Сибірі. Так Казновецький Констянтин і Сас Федір не подали практично ніякої інформації про Рися Павла про його  повстанську діяльність.  Радянська влада постійно обвинувачувала членів ОУН, що вони примусово заставляли місцевих жителів для співпраці з повстанцями, силовим методом заставляли їх робити в житлових приміщення схрони. Ось як свідчив на допитах в РВ НКДБ, затриманий житель села Котюжини  Данилюк Юхим Антонович.

“Я сам до себе запросив повстанців і сказав, шо вони можуть обладнати в мене на господарстві криївку. Вони самі вибрали місце у хліві і через декілька днів самі обладнали схрон. Через тиждень нам поселилися і жили двадцять днів. Моя сімя їх не годували. Вони забезпечували харчами себе самі.  У нас вони брали тільки воду з криниці. Ще раніше мені було повідомлено, що перебуватимуть у криївці до приходу осені. В день вони спали а в ночі потійно кудись йшли. Я не знаю куди, бо мені ніколи про це не повідомляли. Рідко, хто до них приходив, але я не знав хто це. Я ніколи на них не дивився і не старався пізнати. Бувало так, що в день був то один, або два. Рідко їх було троє. Дуже часто кудись ходив на декілька днів Бовтун. Він постійно провідував свою жінку, яка жила в селі Лози. Майже постійно був Сас. У нього жінка десь жила в другому районі. Це все що я можу сказати, бо більше нічого не знаю і мені більше нічого не відомо.”

“Обласному Військовуму Комісару. 20 березня 1945 року.

Повідомляю, що у Вишнівецькому районі в селі Котюжини, 18 березня 1945 року  о десятій годинні ранку, коло господарства місцевої жительки села Котюжини Вишнівецького району Тернопільськох області Нечипорук Ганни група озброєних місцевих бандитів ОУН напали на військових винищувального батальону села Конюжини, якою в цей час керував участковий Вишнівецького РВ НКДБ Шегейда. Під час обстрілу військових, бандитами був вбитий участковий Вишнівецького РВ НКДБ Шегейда. Два військових були бандинами захоплені і обезброєні. Одному після перестрілки, вдалося відступити і добратися до місцевого військового пункту. Згідно повідомлення у РВ НКДБ, через годину прибула група військових, але бандитів на місці вбивства Шегейди вже не було. На даний час в селі йдуть обшуки всіх жителів села. Згідно отриманої інформації у бандитському нападі на місцевих військових  брали участь коло десяти бандитів ОУН.

Вишнівецький райвоєнкомат. Капітан Звонковський.”

У  вересні місяці 1945 року енкаведисти згідно поступленої інформації від агента НКДБ, заарештували звязкову УПА Нечипорук Ганну, а у жовтні її односельчанина Довгалюка Кирила, за співпрацю з повстанцями УПА.

В жовтні 1946 року група бійців з сотні “Сокола” здійснила у ночі напад на військових винищувального батальону села Котюжини і забрали у них всю зброю і військовий одяг.

“Обласному Військовуму Комісару. 23 жовтня  1946 року.

Повідомляю, що у Вишнівецькому районі в селі Котюжини, 21  жовтня 1946 року  о одинадцятій  годинні дня, на приміщення де перебувала військова група винищувального батальону села Котюжини у кількості дванадцяти чоловік, напала велика група бандитів, які спочатку обстріляли приміщення, де були військові, та почали  погрожувати повністю спалити приміщення разом з солдатами  винищувального батальону. Бандити примушували військових здати всю зброю і військовий одяг. Після коротких перестрілок, військові винищувального батальону віддали всю зброю разом з військовою одежою та покинули приміщеня, розійшовшись по своїх житлових будинках. Втрат з обох сторін не було. Оперативна група військових Вишнівецького РВ НКДБ прибула на другий день в село і провела обшук.   Згідно отриманої інформації у бандитському нападі на місцевих військових  брали участь коло двадцяти бандитів ОУН з сотні “Сокола”.

Вишнівецький райвоєнкомат. Капітан Звонковський.”

На другий день у селі були проведенні масові арешти місцевих жителів і декілька членів з місцевого винищувального батальону. Був і заарештований  Рись Павло. Допити затриманих проводили:  слідчі Паращук, Огурцов  і Білов. Їхньою метою було розслідувати, хто із місцевих жителів брав участь у нападі на військових місцевого винищувального батальону. Були зібрані такі данні від місцевих агентів  НКДБ і НКВС про місцевих повстанців, які із зброєю вчинили напад на місцевий опрний пунк 21 жовтня 1946 року: Рись Яків, Філінський Степан, Філінський  Свиридон, Лозіцкий Олександр, Хомяк Степан, Брега Олександр та 12 невідомих бійців не з нашого району. Керували цією військовою операцією “Сніп” та   “Незабутько”.

З протоколу допитів Павла Івановича Рися.

“ На третій день, тобто 24 жовтня 1946 року мене заарештували і доставили у Вишнівець. До катівні я попав вже у вечері. Мене спочатку доставили у НКВС і протримали цілу ніч. З самого ранку  мене допитував Паращук і вимагав від мене хто саме зробив напад і кого я знаю з тих повстанців. Я тоді відповів що у селі молотив збіжжя в хліві і коли почув постріли то вийшов на дорогу.  В цей час стрільба закінчилась і я побачив як в сторону села  Вікнини поїхало дві фіри і ще десятеро озброїних людей. Це було далеко і я не міг розгледіти хто там був. Мене ще трохи потримали і відпустили додому. У грудні 1946 року я отримав від проводу ОУН записку, де було мені вказано зібрати для потреб повстанської армії 6000 тисяч крб., 10 пар білизни, дві шинелі. Цей грипс мені принесла Новосад Олена, вона тоді проживала на Дзвиняцьких хуторах. До середини січня 1947 року я зібрав 1370 карбованців і 17 січня я передав посильному з ОУН. Посильним був Росіцкий Данило з Кунинця. Через дві неділі я ще передав повстанцям 1300 карбованців, чотири пари білизни і одну шинель”.

КАЗНОВЕЦЬКИЙ КОНСТЯНТИН АНТОНОВИЧ народився 1917 року в селі Котюжини. Член ОУН з 1937 року, в УПА з липня 1943 року. Заарештований Вишнівецьким РВ НКВС 16 серпня 1945 року. Засуджений 15 жовтня 1945 року ВТ військ у Тернопільській області на 15 років каторжних робіт із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Звільнений 21 серпня 1956 року. Після звільнення трагічно загинув у Харківській області.

САС ФЕДІР ЯРЕМОВИЧ народився 1914 року в селі Котюжини. Член ОУН з 1936 року, в УПА з липня 1943 року. Заарештований Вишнівецьким РВ НКВС 16 серпня 1945 року. Засуджений 15 жовтня 1945 року ВТ військ у Тернопільській області на 15 років каторжних робіт із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у місті Воркуті (Росія). Звільнений 22 серпня 1956 року.

НЕЧИПОРУК ГАННА ОПАНАСІВНА псевдо “ОРИСЯ”,  народилася 1927 році в селі Котюжини. Член ОУН з 1943 року, в УПА з липня 1943 року, звязкова УПА. Заарештована Вишнівецьким РВ НКВС 22 серпня 1945 року. Засуджений 15 жовтня 1945 року ВТ військ у Тернопільській області на 10 років каторжних робіт із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Покарання відбувала у місті Воркуті (Росія). Звільнена 13 жовтня 1954 року.

РИСЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ псевдо “Квідчук” народився 1921 року в селі Котюжини, член ОУН з 1943 року, в УПА з липня 1943 року, заарештований декілька раз Вишнівецьким РВ НКДБ. Пропав 9 лютого 1948 року. Місце поховання невідоме.

ДЯЧИНА ТИМОФІЙ ХАРИТОНОВИЧ псевдо “Сніп”, народився 1917 року в селі Лози, член ОУН з 1937 року, член УПА з червня 1943 року, сотня “Сокола”. Загинув 1947 році у літку в селі Бодаки під час облави енкаведистів. Тіло загиблого забрали у  Вишнівець і виставили на три дні біля приміщення Вишнівецького НКДБ, яке охороняли солдати місцевого винищувального батальону, а потім у ночі закопали коло польського кладовища.

БОВТУН  КОНСТЯНТИН ЛАВРЕНТІЙОВИЧ псевдо “ Незабудько” народився 1915 році в селі Лози, член ОУН з 1937 року, член УПА з червня 1943 року, сотня “Сокола”. Доля його невідома.

ДАНИЛЮК ЮХИМ АНТОНОВИЧ народився 1888 року в селі Котюжини. Підтримував звязок з повстанцями УПА.  Заарештований Вишнівецьким РВ НКВС 16 серпня 1945 року. Засуджений 15 жовтня 1945 року ВТ військ у Тернопільській області на 10 років каторжних робіт із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у місті Воркуті (Росія). Звільнений 30 грудня 1954 року.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ