Жінка-бджоляр зі Зборова завтра святкуватиме своє професійне свято

Щоб бути бджолярем, треба мати неабияку витримку і зовсім не боятися бджіл, адже вони відчувають настрій людини, — кажуть пасічники.

19 серпня – день для українців особливий. Того дня під церковний передзвін освячують яблука і мед. А ще того дня пасічники освячують вулики — щоб добре перезимували бджоли, і відзначають своє професійне свято — День пасічника. Чомусь побутує думка, що бджолярська справа — суто чоловіча. 27-річна Ольга Нежива зі Зборова уже шість років займається цією зовсім нежіночою справою, – пише Нова Тернопільська газета.  До її дивного, як для жінки, захоплення усі давно звикли. Чоловік бджолярки усіляко допомагає дружині у цій справі — робить рамки, качає мед, але сам до вуликів — ані ногою.

— Щоб бути бджолярем, треба мати неабияку витримку і зовсім не боятися бджіл, адже вони відчувають настрій людини, — пояснює Ольга Нежива. — За моїми спостереженнями, бджоли не люблять агресивних людей і можуть їх добряче пожалити. Є ще люди, яких бджоли не сприймають, це пов’язано з фізіологічними особливостями, потовиділенням. Небезпечно працювати з цими комахами і тим, у кого алергія на бджолину отруту. Парадокс, але що більше бджоли жалять, то більше в організмі виробляється антитіл. Для того, щоб бути з бджолами на «ти», треба підходити до них у хорошому настрої, обов’язково одягнути біле, адже яскраві кольори їх дратують, і не пахнути, бо вони не люблять запаху парфумів. Якщо дотримуватися цих простих правил, то бджіл можна не боятися. А загалом бджолярську справу слід любити, інакше нічого не вийде. Мені любов до бджолярства прищепив покійний дідусь. Пам’ятаю, ще дитиною завжди крутилася біля нього, коли він дивився до вуликів. А як він умів цікаво розповідати про бджіл! Вулики мені тоді видавалися якимсь таємним й магічним світом. Навіть тепер, щоб відволіктися, інколи сідаю біля вуликів і спостерігаю за бджолами. А ще за поведінкою бджіл можна визначати погоду: якщо вони починають швиденько злітатися до вулика — треба чекати дощу.
Коли Олі було чотири роки, її дуже покусали бджоли.
— Малою я чомусь думала, що бджоли вміють цілуватися, і якось підійшла до вуликів, щоб вони мене поцілували, — згадує жінка. — Я сильно розмахувала руками, щоб вони до мене прилетіли. Тоді я отримала кілька десятків жал… Бабуся, коли побачила це, босоніж бігла до лікарні, несучи мене на руках. На щастя, лікарня була неподалік, і мені вчасно надали медичну допомогу. Медики казали, що якби бабуся запізнилася на хвилину, я могла б померти.
Зазвичай після таких трафунків діти намагаються більше не контактувати з тим, що завдало їм такого нестерпного болю. З Олею ж усе було навпаки: це ще більше підігріло її цікавість і вона жодного разу не пропускала дідусевих виїздів з вуликами на поля чи до лісу.
А споживання першого трав’яного меду було у їхній сім’ї справжньою традицією:
— Ми дружно всідалися під найближчим деревом, дідусь виймав з торбини свіжий хліб та слоїк молока, — згадує Ольга Нежива. — Ми відламували по маленькому шматочку від буханця, щедро вмочували у запашний мед і запивали молоком. Смакота! І хоча дідуся давно нема, а смак першого меду й традиція його споживання залишилися…
— Шість років тому дідусь раптово захворів і помер, — продовжує розповідь жінка. — Після його смерті вулики поділили порівно між трьома доньками. Мама свою частку передала мені, відтоді без бджіл просто не уявляю свого життя. І хоча я за фахом бухгалтер, працюю у ТзОВ «ЗМП», увесь вільний час приділяю улюбленій справі.
Пасіка, за словами Ольги Неживої, не тільки насолода, а й копітка праця. Найнебезпечніше для бджіл — зимова пора.
— Пригадую, однієї зими у мене загинули усі бджолині сім’ї, то я так плакала, і ніяк не могла заспокоїтися, поки не купила нових, — каже бджолярка. — Не покидала пасіку навіть тоді, коли носила під серцем Олексія. Нині синочкові уже чотири роки, до вуликів я його стараюся не пускати, а от медом поласувати він завжди радий. Щоб ріс здоровим, час від часу даю йому бджолиний пилок — він дуже корисний й зміцнює імунітет. Загалом мед корисний для усіх. Часто його використовують і у косметології, я й сама роблю собі живильну маску для волосся із меду, оливкової олії та жовтка.
Хоча чоловіки-бджолярі спершу дуже скептично ставилися до Олі, однак тепер вважають її рівнею і часто самі запитують у неї порад.