Щоб наркопритон став домівкою для сиріт, потрібна допомога небайдужих людей

Багато років мешканці дому на вулиці Тарнавського, 12, потерпали від наркоманського притону на п’ятому поверсі будинку .  Сусіди постійно були свідками того, як люди із наркотичною залежністю лежали і на сходових площадках, на сходах будинку. Особливо агресивних серед них, кажуть, не було, однак таке сусідство не передбачало нічого хорошого. Скарги мешканців та міліцейські рейди не допомогли вирішити проблему. Особливо страшно стало тоді, коли мешканцям злощасної «малосімейки» за борги  «відрізали» усі комунікації. Тоді наркомани почали варити пекельне вариво розводячи вогнище просто посеред кімнати.

«Наркомани лежали на сходах, на площадках…»

Жителька четвертого поверху будинку Олександра Гумен розповідає, що відколи поселилася там в кінці дев’яностих  – воює із наркоманами.  Для того, щоб офіційно позбутися наркозалежних взялася досліджувати, кому насправді належить квартира. З’ясувалося, що житло числиться як власність Тернопільської ОДТРК. Власником її свого часу був відомий, на жаль, вже покійний, тернопільський журналіст, літератор Ярослав Бенза.  Після смерті першої дружини, він із донькою Тетяною перебрався у нове житло на вулицю Живова, а згодом – одружився вдруге. Ім’я його другої дружини, до слова, також вже покійної, сусідка не пригадує. Розповідає, що вона була надзвичайно красивою жінкою, як і ї донька (від попереднього шлюбу) Олена, яка заселилася у «малосімейку» на Тарнавського, 12.  Та з її появою у домі почалися проблеми: молода жінка розповсюджувала наркотики, за що двічі сиділа.  «Її перший чоловік був мав зв’язок із СБУ, – розповідає Олександра Гумен, – тому міліція не могла вплинути на ту ситуацію. Боялися.  Пригадую, свого часу дільничний міліціонер хотів забрати ту квартиру собі, але дізнавшись про зв’язок з СБУ «умив руки». Олена мала співмешканця – Артура, який якраз і варив «зілля», ацетон, він принаджував наркоманів.  Саме він і був на той час власником квартири, хоча офіційно не мав жодного дозволу, жодних прав на дане помешкання. Я дізналася, що в Олени є двоє дітей – Анастасія та Володимир. Оскільки Олена була позбавлена материнських прав, то діти виховувалися у притулку «Вифлиєм». Я почала добиватися того, щоб дане житло закріпили за сиротами. До дітей я прикипіла, як до рідних. Пам’ятаю, коли я їх відшукала, Настенька мала ніжку поломану… І , одному Богові відомо, через що я пройшла, щоб врешті діти стали власниками житла. Але подивіться,  в якому воно стані! Скільки ще коштів потребує, щоб люди могли у ньому жити!» – бідкається пані Олександра.

Сироти потребують допомоги небайдужих людей

Начальник дільниці КК «Коменерго Тернпоіль» Ракуш Василь запевняє, що мінімальна вартість ремонту – не менше тридцяти тисяч гривень. Адже потрібно повністю змінювати проводку, підлогу, стіни, у домі необхідно приладнати батареї, адже попередні «обрізані» ще у дев’яностих роках.

«Рахунки за опалення  із «Тернопільміськтеплокомуненерго» приходять по сьогоднішній день, – бідкається Олександра Гумен, – Скільки я їм не говорила, що батарей давно немає, а вони все шлють!»

Присутній на зустрічі директор КК « Коменерго Тернопіль» запевнив, що усі борги  спільними зусиллями – списані, адже в помешканні ніхто давно вже не проживає.  Проблема зараз лише в одному: довести приміщення до такого вигляду, щоб у нього могли заселитися люди.

Дев’ятнадцятирічна Анастасія Анохіна, спадкоємиця даного житла, розповіла, що зараз мешкає із братом у  соціальному гуртожитку на Карпенка, 16.  Дівчина працює у «Ромашці» швеєю, а брат Володимир – студент педагогічного університету.  Коштів на ремонт не мають.  Дівчина дуже розчулена допомогою сусідки-пенсіонерки, однак схоже, що на цьому її можливості завершилися, адже бабуся живе на пенсію. Останнє, що спало на гадку Олександрі  Василівні – це запросити журналістів, аби громадськість дізналася про існування такої проблеми. Дирекція притулку «Вифлиєм» де виховувалися Настя та Володимир,  вже долучилася до облаштування житла для своїх вихованців: презентували нові двері, металопластикові вікна, встановили домофон (із його появою в домі люди зітхнули із полегшенням, адже наркомани остаточно втратили доступ до облюбованого місця) . Ми просимо небайдужих тернополян допомогти Анастасії та Володимиру у облаштуванні власного житла:  як ви можете побачити на фотографіях – там потрібно дуже багато всього. Всі, хто може допомогти (коштами, сантехнікою, покриттям для підлоги та ін..) телефонуйте на телефон редакції або пишіть на нашу електронну скриньку  poglyad.ternopil@gmail.com. У Анастасії нещодавно вкрали мобільний телефон, тож безпосередній зв’язок із дівчиною обмежений.

 

Що буде далі?

Коли  житло стане придатним для проживання – все повинно бути добре. Мати Анастасії та Володимира – Олена, померла  близько двох років, майже відразу після смерті їхнього «прийомного» діда – Ярослава Бензи. Донька журналіста, Тетяна,  підписала усі необхідні документи про те, що не претендуватиме на  помешкання у «малосімейці».  Артур, колишній співмешканець Олени, дуже ображений на пані Олександру за таке «втручання» у його життя.  Після виселення він якийсь час проживав у підвалі дому, а згодом – переїхав жити до своєї мами на Східний масив. Доля його вже покарала: під час одного з міліцейських рейдів він, втікаючи, вистрибнув з вікна, після чого залишився інвалідом.

Ольга Терещук