Тернопільські “Старий млин” та “Ковчег” – найнезвичніші ресторани світу
Іноземці – часті гості в ресторані-музеї “Старий млин”. Полюбляють його також артисти, музиканти, інші відомі люди, які приїжджають до Тернополя. Та цього разу тут побували особливі гості – канадський телеведучий, шеф-повар Боб Блумер. І приїхав він до нашого міста не просто так. Протягом двох днів він працював над зйомками своєї програми “World’s Weirdest Restaurants“, у якій розповідає про найнезвичніші ресторани світу.Цього разу його увагу привернули два тернопільські заклади громадського харчування – “Старий млин” та пивоварна ресторація “Ковчег”.
– Боб Блумер окрім програми про найнезвичніші ресторани світу веде також програму “Кулінарний екстрім”, – розповів “Тернопільській липі” Михайло Гросуляк, власник мережі закладів громадського харчування “Самогонна ресторація”. – Перед тим, як приїхати до України, він знімав оригінальні заклади у Японії. Приємно, що ми також потрапили у цей рейтинг. Програма про Україну вийде на екрани за кордоном навесні наступного року. Знаю, що окрім тернопільських ресторанів Боб Блумер знімав також львівську “Криївку”. У нас вони працювали протягом двох днів, знімали трьома камерами буквально кожен сантиметр. Я подарував знімальній групі вишиті сорочки, а ще я навчав Боба танцювати гопак. Канадійці вперше були в Україні, і були приємно здивовані тим, про що дізналися. Зазначили, що обов”язково приїдуть іще.
Кілька закладів “Самогонної ресторації” працюють у місті уже давно, а ось “Ковчег” ще досить новий. І сьогодні його продовжують удосконалювати. Це стосується і персоналу, і меню, і внутрішнього та зовнішнього оформлення, і загальної концепції. Як зазначив Михайло Гросуляк, “Ковчег” – це не просто пивоварна ресторація, а й різноманітні просвітницькі проекти.
– Наші просвітницькі проекти пов’язані насамперед із традиційними українськими давніми ремеслами, – каже ресторатор. – Цьому у нас присвячений третій поверх, і мені особисто він подобається найбільше, там особлива енергетика, там я відпочиваю душею. Його ми прикрасили стародавнім домотканим конопляним полотном, веретами, ткацьким верстатом, оформили приміщення так, як колись це робили українці. Та особлива моя гордість – це виставка борщівської сорочки. Цю колекцію я збирав не один рік – дещо подарувала родина, дещо купував сам. Та ми не тільки показуємо, а й намагаємось відроджувати старовинні ремесла. Наприклад, нам вдалося знайти жінку, яка відновила унікальну техніку борщівської вишивки – “колодочкою”. Кожної суботи-неділі проводимо також різноманітні майстер-класи для дітей. А нещодавно на другому поверсі облаштували для них дитячий куточок. Загалом, маємо ще багато цікавих ідей, які поступово втілюватимемо у життя.
Коментарі вимкнені.