Температура владного протистояння зростає, – тернопільський депутат Петро Ландяк

Затягування оприлюднення результатів виборів, заяви Генпрокурора України Юрія Луценка про те, що він за власним бажанням не подасть у відставку, ігнорування більшості голів фракцій зустрічі з новообраним Президентом, тональність публічного звернення Володимира Зеленського до Верховної Ради про призначення інавгурації на 19 травня свідчать про те, що протистояння у владі зростає. І температура цього протистояння з кожним днем стає все вищою і вищою.
Чи на користь це країні??? Однозначно – НІ!
Спробую проаналізувати, чому так відбувається.
На мій погляд, причин зростання нинішнього владного протистояння декілька. Почну з головних. Дуже добре, що Україна – не Росія, де споконвіку панує суцільне поклоніння царям і повний «одобрямс». Ми, слава Богу, вже пішли шляхом демократії, але, паростки цивілізованої культури передачі влади у нас ще в зародку. Чому? Найголовніший чинник – це особиста культура тих, хто програЄ вибори. Вони часто елементарно бояться відповідальності за те ,що вчинили при владі. А чому ж вони, перебуваючи на найвищій державній посаді, мали можливість робити все, що заманеться? А потім залишати пост Президента не тільки шкода, а й… страшно!
Причина водночас і проста, і складна. Це те, що Україна, на жаль, за 27 років незалежності ЩЕ НЕ СТАЛА ПРАВОВОЮ ДЕРЖАВОЮ, ДЕ ДІЄ ЗАКОН! І не стала вона такою, якраз «завдяки» тим , хто протягом цього часу перебував на президентських посадах. «Завдяки» тим , хто мав обов’язки Гаранта Конституції і навіть не працювали над тим, щоб в Україні запанувало верховенство ПРАВА!
Наведу конкретні факти. Кучма, за час свого президентства, вибудував централізовану вертикаль влади, яка зконцентрувала головні ресурси : владні, фінансові, а також інформаційні. І згодом сам злякався свого «дитяти»… Пам’ятаєте, як Данилович наполіг на внесенні змін до Конституції? Відтак Віктор Ющенко більше двох третин часу свого перебування на посаді Президента працював , на відміну від свого попередника, з обмеженими повноваженнями, позбувшись можливості управляти виконавчою гілкою влади. Що це тоді, та й зараз, означає?
З часу переходу до парламентсько-президентської форми правління Президент вже не очолює виконавчу гілку влади в країні, а відтак і не відповідає за наслідки її роботи! Але при цьому – далі своїми указами призначає голів облдержадміністрацій , хоча голови ОДА є складовою виконавчої гілки влади (!). Також, за нинішньої форми правління, Президент має право накладати вето на рішення уряду, до діяльності якого юридично не має відношення. І цим він може блокувати, і часто блокує, роботу уряду , що періодично і робив Віктор Ющенко. Пригадайте конфлікти між ним та Юлією Тимошенко… Я зовсім не обстоюю Тимошенко, а тільки категорично проти ІСНУЮЧИХ ПРОТИРІЧЬ У ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕННЯХ!
У зв’язку з цим – невеличкий екскурс в історію.
Не було таких протистоянь при Віктору Януковичу, бо він з допомогою Конституційного Суду повернув собі повноваження Леоніда Кучми. Майже не було їх і при Петрові Порошенку, бо той уміло скористався великою довірою народу на виборах 2014 року і практично підпорядкував собі парламент…
За рахунок чого за президенства Кучми і Януковича чітко діяла вертикаль влади? Вони мали можливість, як подавати кандидатури на призначення керівника уряду і усіх міністрів, так і своїми указами їх звільняти. І так саме було з головою Служби безпеки, Генпрокурором і Головою Національного Банку України.
Тому і не міг тоді сказати Генпрокурор, що не подам у відставку і «спробуй мене звільнити через Верховну Раду». І не міг тоді не приїхати на запрошення уряду губернатор області, бо йому з адміністрації Президента дали «відмашку» – не ідь, як це було у 2004-2009 роках. І це не залежить від прізвищ. Саме такі протиріччя у владних повноваженнях допускають до цього. Саме такі протиріччя породжують конфлікти і призводять до паралічу влади.
ЩО РОБИТИ???
Нагальне завдання сьогоднішнього дня-це дати можливість новообраному президенту без зволікань приступити до виконання своїх обов’язків. Вище я вже писав, якими ризиками ці обов’язки можуть бути обтяжені. Тому, наступним кроком вкрай важливо внести зміни до Конституції України, але для цього треба концептуально визначитись – чи ми будуємо американську систему президентської форми правління,коли саме Президент очолює виконавчу гілку влади, а посади Прем’єр-міністра в них не немає , і немає протистоянь та немає пошуку винного? Чи нам більше підходить суто парламентська форма правління, як в Німеччині, Англії, чи Італії , де президент виконує практично ритуальні функції і в цих країнах також немає конституційних протиріч владних повноважень?
Зрозуміло одне: точно треба щось робити і не зволікати. На мою думку, до цих змін треба братися вже в цьому році. А старій команді недопустимо триматись посад, як «ВОШ КОЖУХА», а навпаки бути справжніми, а не ДЕКЛАРАТИВНИМИ ПАТРІОТАМИ, та не послаблювати протистояннями країну, адже в нас на Сході війна… Чи не так???
Не знаю, хто мене почує, але прошу «стару гвардію» – залишіть владу швидко і цивілізовано! І матимете право невдовзі так само цивілізовано за неї боротись на парламентських виборах. І воля народу розставить все на свої місця…

Депутат міської ради Петро Ландяк

Comments are closed.