Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

Понад три роки вивчає методи зав’язування української хустки тернополянка Оксана Гулик. Каже, знає більш як 10 способів. Сьогодні жінка провела майстер-клас в обласному краєзнавчому музеї, де працює, пише Суспільне

Оксана Гулик показує, як зав’язувати намітку. Каже – це традиційний головний убір. Він був попередником української хустки. Перші згадки про намітку, розповідає жінка, були в одинадцятому столітті. Є майже 50 методів, як її можна зав’язати.

Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

“40-60 сантиметрів шириною тканина, всі виготовлялися з гарного білого полотна. Це були для святкової пов’язки, звичайні були і були трохи гіршого ґатунку на щодень. Довжина її була 3-5 метрів. І всю цю п’ятиметрову намітку треба було пов’язати жінці – вона, до речі, сама собі пов’язувала, і тоді вона могла виходити вже надвір”, – каже розповіла Гулик.

Вікторія Безбах каже, намітки зав’язувати не пробувала, але українську хустку на свята одягає:

“В мене є вдома хустка, яка залишилася мені від бабусі, я її дуже сильно бережу, бо це є рідне. В Міжнародний день хустки я завжди собі її пов’язую, або просто накидаю на плечі. Тим самим прагну хоча би трохи відродити наші традиції носіння хустки”.

Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

На Поліссі хустку зав’язували корабликом, каже Оксана Гулик:

“Вони могли бути орнаментовані або ні, вони виготовлялися в свій час з домотканого полотна. Бачимо, що хустка складається з орнаментів різнокольорових, бо наші українки трошки хитрували”.

Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

Антоніна Баран, яка також працює в музеї, розповідає, в її рідному селі на Хмельниччині українську хустку використовують для прощання з померлими:

“Коли з людиною прощалися, коли людина помирала, до неї несли хустину найближчі люди. Це як прощання. ЇЇ або клали в ногах, або навіть вішали на труну зі сторони ніг. Це звичайні прості хустини, не обов’язково мала бути дорога турецька. Просто прийти і в останню дорогу провести людину”.

Вміє Оксана Гулик зав’язувати хустку й на гуцульський лад. Каже, це святковий варіант:

“Цей гуцульський метод називається “Гуші”. В нас ми часто називаємо “вушами”, бо основна прикраса – в області вух. Насправді гуцули кажуть, що “гуші” – це коли нитки вони пряли, то на руки мотали і утворювався своєрідний моток”.

Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

В Україні, розповідає Оксана Гулик, є майже сотня варіантів зав’язування хустки. Їх жінка вивчає з 2018 року. Окрім цього, каже, цікавиться їхньою історією:

“Українські прадавні хустки цілком відрізнялися від сучасних. Особливою характеристикою власне української хустки було те, що вони були білого кольору. Вони зазвичай були квадратні, виготовлялися з домотканого полотна, орнаментовані геометричними взорами. Така хустка була надійним оберегом, і в кожній родині дівчина, яка мала виходити заміж, мала їх безліч. Із раннього дитинства матері вчили дівчат вишивати і готувати собі придане”.

Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

День української хустки – це неофіційне свято, яке відзначають щороку 7 грудня. Оксана Гулик розповіла, його започаткували в 2019 році з метою об’єднання жінок для збереження українських традицій.

-1 thoughts on “Тернополянка вивчає методи зав’язування української хустки

  • 02:18 | 24.12.2021 о 02:18
    Permalink

    А де їх продають?

Коментарі вимкнені.