Яких бійців у зоні АТО вважають «махновцями»

Їх досі вважають «махновцями», які не підпорядковуються центральній владі. Але вони добре знають і виконують свою роботу.

Бійці добровольчого батальйону «ОУН» – патріоти, які хоч і не мають легального статусу, користуються повагою серед військових в ЗСУ. Вчора вони на декілька днів приїхали до рідного дому та встигли поспілкуватись з тернополянами про те, що насправді означає слово «війна».

Місцевій публіці в Українському домі «Перемога» заступник командира батальйону «ОУН» Борис Гуменюк презентував звою нову збірку «Вірші з війни». Писав він їх, коли на душі було особливо важко і думки вже просто не поміщалися в голові, так і просячись на папір.

– Часто доводиться чути, мовляв, хлопці, поки ви не візьмете Київ, ви не візьмете Донецьк… в цьому щось є, але в політичному сенсі є межа. Військове керівництво нашої країни не готове перемагати. У них немає комплексу переможця, вони щонайменше некомпетентні і залякані, – розповідає Борис Гуменюк. – Люди, стаючи до наших лав кажуть, що не хочуть в порядку мобілізації через військкомати йти воювати, бо не довіряють керівництву держави. Тому, в політичному сенсі, рано чи пізно нам доведеться брати Київ.

Втім, з патріотизмом на Донбасі не все так погано, каже заступник командира батальйону з питань резерву Василь Кіндрацький.

– Для мене видалось дивним, що там так мало західників, адже більшість добровольців були зі сходу і центру країни. Особисто через наш батальйон пройшло багато патріотів. У нас є люди як з трьома вищими освітами, так і з трьома «ходками». Та хіба це важливо, коли нас об’єднує те, що ми спільно допомагаємо Україні здобувати перемогу, – вважає пан Василь.

Оунівці під час зустрічі в Тернополі також розповіли, що основна частина зброї, якою вони володіють, «віджата» у ворога. Часто було таке, що змушені були навіть машини міняти на зброю, бо від держави ніякої підтримки не було.

– Ну що поробиш? Не любить нас держава… Нас люблять українці і волонтери, без вас ми б там довго не вистояли. Щодо Дебальцево, то ми глибоко переконані, що воно було цілеспрямовано здане, – каже Кіндрацький.

Із так званим перемир’ям добровольці не погоджуються, хоч і продовжують виконувати накази вищого командування України.

– Ми вважаємо, що це перемир’я за наш рахунок і не можна говорити про мир, доки ворог на нашій землі. Тому-то у нас немає іншого виходу, окрім як воювати, в іншому випадку ми втратимо соборність і за десять років на поле бою знову вийдуть наші діти, – говорить заступник командира батальйону «ОУН» Борис Гуменюк. – Ми не збираємося нікому віддавати Крим, хоч і тупцюємо зараз на одному місці. Всьому свій час…

Добровольці впевнені, що ще у вересні (до початку «мінських домовленостей») українські війська могли розпочати активну фазу бойових дій та вигнати російські війська з нашої території. Однак, не було «команди зверху», тож втрачений не лише час, але й безліч життів, зруйновано десятки населених пунктів.

На думку оунівців, зміни – лише в руках українського народу, тож закликають перебороти свій страх та поповнювати ряди тих, хто не боїться боронити рідну землю від окупанта. Про таких звитяжних патріотів у своїй збірці «Вірші з війни» і пише Борис Гуменюк. Кожен рядок цієї книги наскрізь пронизаний запахом, який ні з чим не спутаєш – запахом війни, бойових буднів українських військовослужбовців, які живуть мріями про голубе небо над мирною Україною….

Тернополяни