Любомир Крупа загинув, не випускаючи зброї з рук. Спогади про Героя
23 березня – друга річниця пам’яті Любомира Крупи – науковця, історика, громадсько-політичного діяча та військовослужбовця ЗСУ, який загинув у бою на Харківщині 2023 року. Його пам’ятають як патріота, який гуртував навколо себе людей, допомагав, підтримував і завжди вірив у перемогу України.
Його дружина Ірина Крупа закликала вшанувати пам’ять Любомира, приєднавшись до акції: “Запостіть фото з Любомиром. Напишіть слова, що не встигли сказати при житті, або просто подякуйте”. Сьогодні друзі діляться своїми спогадами та світлинами про захисника.
Спогади
Роман Яріш:
“Два роки як не має Любомира Крупи, два роки тому ми, лежачи в бліндажі, розмовляли на різні теми – від садівництва і домашніх тварин до сім’ї і історії нашої батьківщини. Я щиро захоплювався особистістю Любомира, його знаннями, патріотизмом і великою українською душею, хоча ми були знайомі менше тижня. Кіт, який забіг у бліндаж, вибравши з нас десятьох, виліз на Любомира і замуркотів. “Не дарма в мене позивний КІТ”, – сказав Любомир.
Я і уявити не міг, що завтра нас чекає дуже важкий бій, який стане останнім для друга Кота. Ми вже кілька днів відбивали штурми орків, які намагалися взяти нас у кільце, і 23-го числа біля обіду вони знову пішли в атаку. Зав’язався стрілецький бій, щільність куль була такою, що не можна було підняти голову з окопа. Любомир піднімав над собою кулемет і відстрілювався, не підпускаючи ворога до наших позицій, надихаючи інших хлопців на оборону. Ворог відступив.
Кілька хвилин цілковитої тиші – і в нас полетіло все одночасно: міномети, стволка, ПТУРи, дрони кружляли і скидали гранати, отруйні гази і запальні боєприпаси. Я побіг у бліндаж, щоб замінити акумулятор до антидронової рушниці, і в цей момент почав працювати “Васільок”. Вибігаючи, у кількох метрах ліворуч прилетіла міна, і мене відкинуло на бік. Бронежилет узяв на себе більшу частину осколків, кілька застрягло у шоломі, а решта – в лівій руці та нозі. Мене завели у бліндаж і почали перев’язувати. Все ближче і ближче почали лягати важкі 120-ті міни…
Одна залетіла до хлопців, які героїчно давали відсіч ворогу. “Троє загинуло, один важкий”, – сказав хтось по рації. Через деякий час завели в бліндаж Юру Трохименка. Він був весь у крові, один осколок зачепив йому обличчя, і Юрі важко було щось говорити, проте він сказав: “Любомир загинув, Кота більше немає…”.
Він загинув зі зброєю в руках, захищаючи Батьківщину. Не вагаючись ні на хвилину, без страху він стояв перед ворогом. Він був воїном, побратимом, патріотом, істориком, справжнім політиком, у якого слова ніколи не розходилися з вчинками, батьком двох синів і люблячим чоловіком.
Ніколи не забуваймо, якою ціною нам дається незалежність.
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
