Щепановського не поспішають судити

Майна – нема, фірма – банкрут… Мільйони роблять свою справу?

21 липня ц.р. президент корпорації «Укрбудінвест» Зеновій Щепановський постав перед судом – у Тернопільському міськрайонному почалось слухання порушеної проти нього кримінальної справи. Бізнесмена обвинувачують у зловживанні владою або службовим становищем (ч. 2 ст. 364), службову підробку (ч. 2 статті 366) та у привласненні майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191).

Розділити з шефом тюремні нари може й головний бухгалтер фірм Євген Марценюк: він хоча і не заарештований і перебуває на волі, але проходить як співучасник злочину.

Суд іде!

Обвинувачення міститься на 125 сторінках. Відтак «Заслуженому будівельнику України» інкримінується понад 30 епізодів, а цивільні позови потерпілих (в основному це пайовики вул. Білецька) перевищили статутний капітал фірми «Будівельник» й сягають, підкреслив суддя Тарас Багрій, майже 6 млн. грн.

Хоча, судячи з усього, сам Зеновій Васильович справою не переймається. Зайшовши у залу суду, він по-діловому простягнув конвоїру руки, аби той зняв наручники, а потім спокійно протиснувся у дверцята на місце для підсудного. За місяць арешту бізнесмен не зблід і не схуд, ніби й не зі слідчого ізолятора прибув, а тільки-но з хати. Озирнувшись і, не зважаючи на суддю, щось прошепотів охоронцю, і той швиденько кудись побіг, а повернувшись, обережно притискав до себе упаковку газованої води. Відразу відкрив одну пляшку та простягнув Щепановському. Варто визнати: навіть у той момент останній перебував у кращому стані, ніж пайовики, які тиснулись та задихались на незручних дерев’яних лавах і навіть не мріяли про прохолодну воду.

Щоправда, нерви у пана Зеновія таки один раз здали, коли суддя попросив його назвати прізвище, місце народження та адресу. На секунду голос Щепановського задрижав.

Тим часом прокурор монотонно читав обвинувачення. Через три години суд зробив перерву до 15 серпня. Отож процес обіцяє бути тривалим.

Бізнес Щепановського куплять за копійки

Тим часом про підприємство «Будівельник» та його засновника згадують у різних судах: пайовики намагаються відвоювати свої майнові права, а столична  фірма «Ласка-лізинг» – визнання його банкрутом, при цьому категорично заперечує, щоб арбітражним керуючим лишався Володимир Дідич, вбачаючи у ньому ставленика попереднього міського голови Тернополя Романа Заставного. «Практика свідчить: якщо кредитор і арбітражний керуючий працюють у тандемі, робота йде нормально, цілеспрямовано, зараз же у нас нічого (з Дідичем – авт.) не виходить, відтак ми наполягаємо, щоб була призначена нейтральна людина. Адже сьогодні ми єдиний кредитор, який ініціює банкрутство «Будівельника». Всім відомо, що Заставний конфліктував із Щепановським», – зазначив Віталій Барабаш, офіційний представник фірми «Ласка-лізинг» у Тернопільській області, принагідно нагадавши, що, крім того, у В. Дідича 5 років перерваного стажу арбітражного керуючого – період, коли він працював у міській раді».

Щодо мети своєї компанії, то пан Барабаш просто зазначив: «Ми ж хочемо забрати свій 1 млн. 200 тисяч грн., і це навіть без штрафних санкцій. З цією цифрою погодився і документ підписав ще сам пан Щепановський. Саме на підставі цього акту й було порушено справу щодо оголошення його банкрутом».

До речі, не злим тихим словом попереднього мера згадують і пайовики, котрі просто стали заручниками боротьби двох представників досить солідного (у рамках Тернополя) бізнесу. Не дарма обдурені погрожують владі у разі повного програшу і якщо вони нічого не отримають (а більшість таки хочуть житла) зірвати наступні місцеві вибори. «Заставний не упустить можливості нарешті відібрати у Щепановського бізнес за копійки», – зазначив один із потерпілих, пан Володимир, додавши: – Тут не зарадить навіть брат Зеновія Щепановського, призначений Президентом Януковичем головою Тернопільської райдержадміністрації.

Що чекає пайовиків?

Питання не риторичне. Насамперед, вважає юрист Олександр Юровський, виграють пайовики, чиї будинки вже побудовано, якщо ж є лише поверх-два або взагалі замість фундаменту – трава по пояс – перспективи не вельми райдужні. Однак…

– Яка перспектива пайовиків після визнання майнових прав? – питається О. Юровський. – Так, вони почуваються впевнено, однак жодний суддя не прийме рішення, що, наприклад, квартира №10 належить конкретній особі і вона може оформити право власності, тим більше, зобов’язати судовим рішенням Бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво на право власності, скажімо, Іванову Івану Івановичу.

Ситуація важка, до того ж жодний інвестор не продовжить будівництво, якщо нематиме технічної документації, фінансово-економічного аудиту й експертизи новобудов (вартує приблизно 700 тис. грн.). Тому дехто з пайовиків сам замовляє експертизу, адже як можна вселятись у будинок, якщо не відомий стан будівлі? По-друге, потрібен кризовий-менеджер, і його також повинні наймати пайовики, адже це їхня проблема. Хоча цілком слушно спитати працівників управлінь – боротьби з економічними злочинами та з озброєною злочинністю, за що вони отримують зарплати, чому ще рік-два тому не перевірили «Будівельник» і не спитали, чому не виконують зобов’язань за укладеними угодами? Невже правоохоронці злякались регалій пана Зеновія?

Наступна проблема – земля

Сьогодні є 26 незавершених об’єктів будівництва, водночас існує декілька варіантів користування землею, на якій вони збудовані. Перший варіант (і найскладніший) – земля є власністю Зеновія Щепановського як фізичної особи.

– Я не знаю, які аргументи можна навести, щоб примусити власника переписати ділянки на новостворені комітети пайовиків, – визнає юрист. – Не секрет, що пайовики їздили до Щепановського у Чортківське СІЗО, просили підписати заднім числом акти прийому-передачі землі, однак нічого не добились. До речі, це незаконно, адже після 26 квітня ц.р. всі підписані Щепановським документи не мають юридичної сили.

Другий варіант – земля є власністю фірми «Будівельник». І це також проблема. Хоча у той час, як правоохоронні органи не знають, де знаходиться печатка підприємства, поширюються чутки, що печатка є і нею «шльопають» документи направо і наліво. Чистий же аркуш паперу з підписом Щепановського з Чорткова наближені особи можуть легко отримати.

Третій варіант – земля, орендована фірмою «Будівельник» у фізичних та юридичних осіб. Пригадайте судові процеси, зокрема щодо будівництва житлової багатоповерхівки на вул. Тарнавського тощо. Тут перспективи також не втішні.

І останній, четвертий варіант – земля, орендована у Тернопільської міської ради – найбільш перспективний. Свого часу мерія погодилася віддати ці землі. Однак якщо на ці об’єкти прийде сумлінний інвестор, він обов’язково запитає, на яких підставах міська рада розірвала угоди з фірмою «Будівельник» в односторонньому порядку? Так, можна знайти безліч причин, але чи зможуть вони це юридично обґрунтувати? Адже завжди знайдеться безліч нюансів. Отож це вирішуватиме суд.

Наступна проблема щодо майна фірми. Як відомо, на виконання рішення суду Державна служба з виконання судових рішень звернулась у Бюро технічної інвентаризації, і БТІ видало довідку, що фірмі належить лише один будинок, усі решта не введенні в експлуатацію, отож вони рахуються як будматеріали чи незавершене будівництво. Це і є майно приватного підприємства «Будівельник». Тим часом відомо, що у 80% генпідрядником новобудов виступала одна й та сама юридична особа – ПП «Фірма «Будівельник», а у 100% – одна з дочірніх фірм «Будівельника», тобто одні і ті ж люди.

Бізнесмен за гратами розриває угоди?

Тим часом, поки Зеновій Васильович перебуває у СІЗО, хтось мудрий напоумив пайовиків не чекати з моря погоди, точніше – справедливості в судах, а розривати через суди договори фінансування будівництва квартир, і нині вже фірма «Будівельник» винна людям гроші. Частина пайовиків уже не хочуть житла, лише прагнуть будь-якою ціною повернути кошти.

«Це лише підозри, проте, аналізуючи деякі моменти, складається враження, що ці квартири продаються вдруге. Але це вже на совісті пайовиків, – підкреслив Олександр Юровський. – Взагалі не зрозуміло, яким чином сплачуються гроші, адже існує офіційна система платежів – касовий ордер, укладений договір. Тим часом усе майно «Будівельника» та рахунки фірми заарештовано, повноваження гендиректора Зеновія Щепановського припинені з моменту його затримання. Тому і подейкують, що «зникла» печатка штампує документи направо і наліво».

Пан Щепановський – мільярдер?

Та як не крути, постійно виникає запитання: скільки ж коштує бізнес тернопільського «нуворіша»? Питання не просте. Давайте порахуємо: 3 тисячі пайовиків у середньому брали по 50 кв. метрів (а дехто і більше) житла та платили щонайменше по 40 тисяч доларів. Помножимо та отримаємо 150 млн. доларів, ще множимо на курс гривні і виходить, що Зеновій Щепановський –майже мільярдер! При цьому, за неофіційними даними, «Будівельник» освоїв лише 350-400 млн. грн. Тобто півмільярда «зелених» просто зникли, випарувались! Але ж це 10% від вкраденого «Еліта-центром». От вам і провінція, от вам і квартири у Байківцях, В. Березовиці, Тернополі.

Щодо Криму, насправді Зеновій Васильович був лише співвласником фірми «Кримбуд», яка орендувала 15 га землі (договір оренди розірвано за приписом місцевої прокуратури), у власності ж мала лише 15 сотих. Статутний капітал «Кримбуду» становив понад 7 млн. грн., тим часом як «Будівельника» – 5 млн. 234 тис. грн. Напрошується запитання: а куди зникнув статутний капітал «Будівельника»? Адже, відповідно до законодавства, у статутний капітал входять лише «живі» гроші. До речі, їх би вистачило, аби хоч частково погасити борги.

Подейкують, що 300 тисяч євро підприємливі «будівельники» вивезли чи то в Іспанію, чи у Португалію та закупили дороге обладнання для цегельного заводу, але не змогли його розмитнити. Однак колись протягом 90 днів підприємство було зобов’язане повернути в країну гроші, то чому зараз правоохоронні структури мовчать? І навіть карної справи за цим фактом не порушили…

Більше того, відправивши пана Щепановського за грати, йому, як бізнесмену, зробили величезну послугу. Сьогодні навіть пайовики зрозуміли: якщо горе-президента корпорації посадять, програють усі, а виграє сам пан Зеновій. Адже щонайменше півроку триватиме суд. І отримає будівельник, скажімо, 5 років, апеляційний суд залишить три. Відтак бізнесмен лише встигне «заїхати в табір», розпакувати речі, як через півтора року звільниться й відправиться відпочивати на Сейшели і буде звідти глузувати і з пайовиків, і з кредиторів.

Однак передбачення – справа не вдячна. Як то воно буде: поживемо – побачимо…

Жанна Попович, Номер один