«Верхівка літа»: Петра і Павла в традиціях і чому цього дня перестає кувати зозуля
Цьогоріч за новим церковним православним календарем 29 червня – День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. За переказами апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Святого Петра розіп’яли головою вниз. Святому Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову.
На честь святих Верховних Апостолів Петра і Павла на Тернопільщині названо понад 50 храмів. Усі вони мають свою неповторну історію, багато з них перебудовані з костелів чи зведені на їх місці, куплені і перевезені з інших населених пунктів краю, є пам’ятками архітектури. Унікальними є церкви – у с. Йосипівка Тернопільського району (дерев’яна, збудована на острові посеред ставу), у місті Чортків (катедральний собор Верховних апостолів Петра і Павла, Бучацької єпархії УГКЦ, збудований у вигляді тризуба), монастирська церква св. Апостола Петра на вулиці Володимира Великого у Тернополі відома тим, що Різдвяну шопку, яку щорічно тут встановлюють від 2005 р. вважають найбільшою в Україні, у храмі також зберігаються мощі святих Петра і Павла. Храм на честь Петра і Павла у Козовій (споруджений на місці зруйнованого радянською владою костьолу), у Циганах на Борщівщині (1905 р. кам’яна, збудована на місці дерев’яної, яку згодом віддали в с. Дубівка) та ін.
Дерев’яні скульптури Петра і Павла 17 століття з первісного іконостасу Успенської церкви м. Підгайці (роботи народних майстрів), які вивезли з міста у 1961 р., нині зберігаються у Національному художньому музеї у м. Київ.
На Тернопільщині є село Павлів на Бережанщині та Петриків біля Тернополя.
Апостол Петро – покровитель рибалок, пастухів, слюсарів, гончарів, годинникарів, ковалів. Павло – покровитель пекарів, ремісників, перекладачів, підприємців, лекторів, вчителів іноземної мови, туристів.
У день Петра і Павла було прийнято вшановувати і пригощати пастухів. Також господині цього дня годували корів травами з жовтими квітами, щоби вони «давали жовте молоко» (жирне).
На свято Петра і Павла наші прадіди йшли на церковну службу з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і освятити в церкві Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного борошна, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву випічки у народі пов’язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. Але якщо її кування чути було й після свята Петра, то вважали, що це до нещастя.
Наші прадіди вважали, що брати шлюб на «Петра і Павла» неможна, бо життя молодят буде нещасливим.
Свято Петра і Павла символізувало настання літа та початок підготовки до осені. У народі це свято називали «Петрів день» і вважали його «верхівкою літа».
Тож святом вас Петри і Павли, Петровичі та Павлочичі, Петрівни і Павлівни, а також усіх нас! Бо усі ми були якщо не рибалками, то в дитинстві пастушками… І просімо Первоверховних здоров’я для наших родин, а для України перемоги і миру!
