Наймасштабніша подія цієї осені приурочена Грицьку Чубаю дуже вразила тернополянку (фото)

Зараз тримаю в руках книжку, і мені аж млосно робиться. Здавалося б чого? Це ж просто книжка папір, чорнила… але розумію, що це мабуть найдорожча річ, яку мені коли-небудь доводилось тримати в руках, і діло не в ціні книжки.

Мені бабця завжди казала, що найдорожче коштують слова: сказані, написані-байдуже. Слова змінюють все, навіть долю. Ця книжка  тому  така дорога через слова, які в ній.

18 вересня у Львові, в театрі ім.  Марії Заньковецької  відбувся концерт приурочений виходу збірки Грицька Чубая «П’ятикнижжя». Направду грандіозне дійство: Юрій Андрухович, Богдан Стельмах, Олег Лишега, Юрко Винничук,  Олег Онищак , гурти «Джаліпіта», «Файно», «Фідель тріо квартет», Віктор Морозов та «Четвертий кут», «Пікардійська терція»,  Тарас Чубай та «Плач Єремії», Театр Тіней «Див», сценографія(відео-арт) Олексія Хорошка – усі вклали неабияку працю, аби зробити концерт-презентацію однією з наймасштабніших  подій цієї осені.

На концерті, були присутні найрідніші люди поета – дружина Галина Чубай, та діти Тарас та Соломія Чубаї.

Не варто і говорити про те, що в залі був аншлаг. Не варто навіть припускати, з якою швидкістю розкуповують «П’ятикнижжя».  Повірте, резонанс від цієї події виправданий.

Взагалі, проект «П’ятикнижжя» завдячує своєю появою Соломії Чубай – дочці поета: абсолютно все, від зборів коштів на книжку, до організації концерту -презентації, проходило під її патронатом. Робота, яка заслуговує найвищої  похвали.

Кілька фактів про «П’ятикнижжя»

«П’ятикнижжя» – отримала Гран-прі  на цьогорічного Форумі Видавців.  «П’ятикнижжя» – доповнена рукописами та сімейними світлинами Чубая.

«П’ятикнижжя» –  книжка, яка вийшла після довготривалої перерви, адже остання збірка віршів Чубая побачила світ ще 15 років тому.

Передмову для «П’ятикнижжя» написав легендарний Кость Москалець. Післямову- близький друг поета Олег Лишега.

Гроші на «П’ятикнижжя» збирали на сайті «Є Ідея». Усі кошти, які були необхідні для виходу книжки є добровільними внесками.

Пройшло два дні після презентації,а я все ще не можу оговтатись від емоцій. В руках «П’ятикнижжя», яке  потроху читаю перед сном, в голові «Коли до губ твоїх…», «А я тебе давно уже забув», « А світ-вертеп», «Не говорім палких освідчень…», «Сутеніє», які знаю напам’ять. Подія, про яку я і всі ті хто був присутній 18 вересня у залі, усі ті хто був до неї причетний, усі ті хто має «П’ятикнижжя» , будуть пам’ятати  завжди.

 

                                        Текст, фото: Анна-Лілія Кокора