Тернопільський міський голова Сергій Надал не виконав 80 відсотків своєї програми

«Діючий міський голова Тернополя Сергій Надал теж іде на ці вибори і теж обіцяє. Але не абстракції чи порожні фрази, як його конкуренти, а конкретні цифри, назви, графіки та чіткі плани», – це не мої слова, а цитата з однієї газети, повністю присвяченій діючому міському голові. Я практично, крім цього абзацу, у ній більше нічого і не читав. Тому що і так знаю. Що буде далі – суцільні дієслова: обіцяю, гарантую, зроблю, виконаю. А мені цікавіше, що саме виконав Сергій Надал зі своєї попередньої програми, з тієї, якій тернополян повірили і довірили йому трішки покермувати нашим містом. На щастя, вона, в рамочці під склом, кілька років висіла на стіні, очікуючи свого часу.

Отже, пробіжимося швиденько по мерських обіцянках і з’ясуємо, як же їх виконували.

Протягом першого ж місяця своєї діяльності команда Надала пообіцяла «безкоштовний проїзд пільгових категорій, в тому числі – пенсіонерів, інвалідів, ветеранів ОУН-УПА». А також скасувати незаконне рішення Тернопільського міськвиконкому, яке обмежує кількість пільговиків у маршрутках. Ну що тут скажеш, Сергій Віталійович таки чоловік слова. Як зараз пам’ятаю, на момент його приходу було п’ять пільговиків на одну маршрутку. Він же скоротив їх кількість до трьох. Правильно – п’ять не законно, а три саме те, саме відповідає духові і букві закону. А щодо безкоштовного проїзду, тут хай пільговики самі вирішують, коли стоять у дверях маршрутки, випрошуючи милостиню на проїзд, виконав Надал свою обіцянку чи обманув довірливих пенсіонерів, інвалідів і ветеранів ОУН-УПА.

Про пряму трансляцію сесійних засідань міськради я не в курсі – принципово не слухаю місцеве радіо. А щодо прибирання під’їздів та ліфтів, то тут як пощастить – якщо спіймаєш на тижні прибиральницю і доб’єшся до її совісті, то може раз на місяць і махне ганчіркою в районі першого поверху, а всі вищі давно звикли прибирати самі.

О, ще один доволі цікавий пункт: «прийняття Статуту міста, у якому будуть передбачені громадські слухання та місцеві референдуми зі всіх важливих питань життя, як всього міста загалом, так і окремих мікрорайонів, вулиць, будинків». Знаючі люди кажуть, що статут таки прийняли, хоча із запізненням на дев’ять місяців, просто весь цей термін Сергій Віталійович його виношував і виносив таки. А щодо вуличних референдумів, то пригадайте – хіба коли вам під вікнами копали котлован для нової багатоповерхівки, коли вирізували сквери і парки, коли на спортивних майданчиках зводили супермаркети, невже ви за це справді голосували на референдумі місцевого значення. Як бачимо, перший місяць діяльності у Сергія Віталійовича вийшов не дуже плідним на виконані обіцянки. Але тут можна зробити скидку на певну недосвідченість – людина тільки звикала, освоювала грошові потоки і їх напрямки, то й було трішки не до того, щоб зняти з вух тернополян передвиборну локшину.

Але ж місяцем все не обмежувалося. Новоспечений війт ще й на сто дні замахнувся: освітлення вулиць, дворів, будинків, парків у нічний час. Тут я б сказав 50 на 50. Десь світить, десь не дуже. Ось мені з вікна Байківці видно, то там така ілюмінація уночі, що Лас-Вегас заздрить. А ще мені з вікна видно вулицю 15 квітня, хоча її я бачу лише при денному світлі, а як тільки сутеніє, то зникає вона кудись. І якби не фари автівок, ніколи б не здогадався, що вона таки є.
Громадський контроль за діяльністю ЖЕКів. Ага, громадяни, багато наконтролювали? Отож бо.

А ще ж є «своєчасне очищення доріг і тротуарів від снігу та льоду зимою». Сам не бачив, переконувати інших не буду, але ходять чути, що цей пункт передвиборних обіцянок Надала у красивій рамочці висить у місцевому травмопункті і у зимовий період, висиджуючи і вистоюючи у довгих чергах, тернополян з переломами, вивихами і забоями мають змогу переконатися у його виконанні.

А оцей пункт – взагалі класика, для Тернополя він став своєрідними «вишками Бойка»: «введення в експлуатацію за межами міста сміттєсортувальної лінії, придбаної Тернопільською обласною радою». З цією лінією, приблизно, як з життям на Марсі, всі цікавляться чи воно є і ніхто відповіді не знає. Так і тут – ніби і придбали, але ніхто не бачив і не в курсі, куди поділася, якщо взагалі була.

Як бачимо, і сто днів не може занести собі в актив Сергій Віталійович Надал.

Тому переходимо до обіцянок, які мали реалізуватися протягом року. Багато тут всього, що і не дивно – рік це вам не місяць і не сто днів. Ремонт зупинок громадського транспорту, відновлення дитячих і спортивних майданчиків і встановлення нових – тут душею кривити не буду, я ж не соціолог, щоб людей в оману вводити і підтверджу: нехай не за рік, а за всі п’ять, але таки багато чого зроблено.

А ось таке для чого обіцяти було: «створення мережі соціальних магазинів – торгівля продуктами харчування і одягом українського виробництва за доступними цінами». Як зараз пам’ятаю, поруч з моїм будинком був один такий соціальний магазин, так там були такі ціни, що заходити було страшно. Зараз на його місці звичайний магазин і ціни у ньому притомні.

А ще Сергій Віталійович пообіцяв встановити у парках біотуалети. За всі парки не скажу, а у Національного відродження прогулювався буквально два дні тому – нема там такого дива. Може хто на дачу собі забрав? А може просто і не встановили, бо ж не може мер виконувати буквально все, що пообіцяв. Зупинки маєте – і досить з вас.

А далі Сергій Віталійович обіцяв дахові котельні і то за рахунок міського бюджету, і переведення котелень бюджетних установ на альтернативні види палива. Але, напевно, бюджет міський виявився не таким вже і великим, як хтось розраховував. Бо якщо б довелося все оце реалізувати, собі б зовсім нічого не залишилося.

А ще ж потрібно було виділити гроші на підігрів тротуарів. Тут таки нічого не скажеш – дотримав Сергій Віталійович слова. Я на власні очі той теплий тротуар бачив – цікава така річ, вузенька – одна нога по теплому йде, а друга мерзне. Але щоб бути послідовним, вимушений констатувати, що обіцяв Надал підігрів спочатку трьох вулиць, а потім і всієї центральної частини місця. Не стало у війта духу на таке.

Зате стало духу пообіцяти зведення соціального житла за доступними цінами – на земельних ділянках, які міськрада виділятиме безкоштовно. Я чув, що у Тернополі не одну земельну ділянку виділили безкоштовно, але щоб у новобудовах, на них зведених, отримували квартири працівники бюджетної сфери – медики, освітяни, а також ветерани ОУН-УПА і молоді сім’ї, такі чутки до мене не дійшли.

Як бачимо, Сергій Віталійович виконав заледве 20 відсотків своєї попередньої програми. Тому я і не став читати його нову – не знаю як вам, а мені один і той же кандидат локшину на вуха може повішати лише один раз.
Андрій Березовчук