Дивовижні і дивні пам’ятники у селі Шельпаки Підволочиського району (Фотофакти)

У радіусі 50 метрів біля храму Святого Юрія у селі Шельпаки Підволочиського району можна оглянути три різні за фаховістю скульптури у камені і дістати неабиякий подив.

Ми почали із пам’ятника Степану Качалі. Він розташований неподалік від входу на тутешнє кладовище.

Степан Качала проживав і працював тут із 1842 до 1888 року. Цей чоловік – колишній парох Шельпак, український письменник, публіцист, посол до Галицького сейму 1861 року, один з фундаторів Наукового товариства ім. Т. Шевченка (всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія наук українського народу), засновник «Просвіти», автор короткої історії Руси.

Поруч з його пам’ятником — невимовно красива скульптура жінки – просто ювелірна робота в камені! Кажуть, працював над нею львівський скульптор.

Помер Степан Качала 29 жовтня 1888-го на 73-му році життя і на 46-му священства. На його похорон прийшли 26 священиків, відомі громадські діячі та політики Юліан Романчук, Кость Левицький, Антін Горбачевський, Кирило Трильовський.

Ще один незвичний для нашого краю пам’ятник розташований на подвір’ї церкви в Шельпаках. Його замовив Степан Качала, коли працював тут. З трьох боків монумента – текст молитви «Отче наш», на четвертому зазначено прізвище фундатора. Верхня частина дещо нагадує чумну стовп-колону, які часто можна зустріти в Європі.

Наче антонім до двох попередніх довершених монументів  – пам’ятник Тарасу Шевченку, встановлений у Шельпаках 1963 року. Скульптор В. Волошин зобразив Тараса Шевченка, наче низькорослого хлопчика у завеликому одязі. Порушення анатомічних норм очевидні. Стиль виконання – народний примітивізм. Цікаво, що це не моноскульптура, оскільки складається з двох частин – голова була зроблена значно пізніше, ніж решта тіла монумента.

Ірина Юрко.

Фото автора.

Матеріал створено завдяки ініціативі KozaPlay.