У селі Цецівка на Тернопільщині залишились жити дві сім’ї

У селі Цецівка Тернопільського району залишились жити дві сім’ї. Раніше там було 25 дворів, у яких жили люди. Про це розповіла місцева жителька – 93-річна Марія, пише Суспільне Тернопіль

За словами жінки, зараз у Цецівці живе троє людей.

“Колись у нашому селі було багато талановитих людей – це майстри, жінки пряли. Весело було”, – каже Марія.

Жителі Цецівки радіють, коли до них хтось приходить з іншого села. Щодня вони доглядають за своїми господарками.

Жительці села Євдокії – 94 роки. Майже все життя вона прожила у цьому селі.

“Я родом з Калинівки. Була сиротою, моя мати померла у віці 42 роки і лишила нас, п’ятеро дітей. Тато лишився з нами. Він сіяв, орав землю, ми йому допомагали. Жили ми небагато. А у це село я прийшла в невістки. Я і тут жила, і в Львові була, і їздила по роботах, таке життя було. У Цецівці жили заможні люди, працювали тут, мали багато землі, були чудові господарі”, – каже жінка.

У проєкті “Історії (не) забутих сіл Тернопільщини” Євдокія розповідає, як в селі відбувалися вечорниці.

“На вечорниці сходилися багато людей, жінки пряли, співали, були танці. У церкві був чудовий хор. Ми пережили різні часи. Зараз радіємо, що ми є вільні люди і маємо свою державу. Зараз краще”, – каже жителька Цецівки.

Один із найтепліших спогадів Євдокії – її весілля.

“Були вінкоплетини. Запрошували ввечері дівчат, хлопців, музика грала до опівночі, плели віночок. Готували вельон і український стрій. Я одягала вишитий сардак, шелінову спідницю з квітами. А наступного дня знову музика грала і готувалися до шлюбу. Нас, молодят, вели до церкви, там ми брали шлюб, а після того ішли за столи і гостилися. Тоді все було по-іншому, інші звичаї”, – каже жінка.

Жителі Цецівки сумують за тими часами, коли в селі було людно, але, кажуть, тепер жити стало легше.

“Зараз краще жити, тепер люди заможшніші, а колись жили тільки з землі: посіяв, змолотив, продав зерно і то була зарплата. А зараз по-іншому. Хочеться, що було це село, щоб мали куди приїхати мої діти, до своєї рідної хати, яка б вона не була”, – розповідає Євродкія.

За покинутими дворами у селі ніхто не доглядає, то ж багато будинків занедбані, і розвалюються.

Жителька сусіднього села Марія Шперналь розповіла, що колись це поселення належало до села Цецова, а коли йому надали статус села, то назвали Цецівкою.

“Багато людей з Цецівки виїхали до Тернополя, до інших міст, а деякі – за кордон. Село гарне, віддалене від міста, а головне – тут добрі, привітні люди”, – каже Марія Шперналь.